Жіноча зрада: як карали в різних країнах за невірність

Невірність завжди засуджувалася суспільством. І якщо чоловіча виправдовувалася впродовж всієї історії природними інстинктами, то жіноча не мала навіть право на існування і наслідки її були найбільш тяжкими. 

Читайте нижче, як у різних країнах карали жінок за зраду чоловікові.

Стародавні данці карали перелюбство смертю, тоді як за вбивство покладався простий штраф, це показує, який з двох вчинків вважався серйознішим.

Монголи розрубували зрадницю на дві частини.

В Тонкінському королівстві її затоптував слон.

А в Сіамі звичаї були більш терпимі, хоча і тут брав участь слон. Винуватицю поміщали у спеціальне хитромудре пристосування, і слон міг насолоджуватися нещасною, думаючи, що це самка-слониха.

В аналогічних випадках древні бретонці, також швидше за все зі збочених мотивів, засікали перелюбниць до смерті.

В Африці є маленьке королівство Луанго, де існує звичай скидати зрадницю і її коханця з крутої скелі.

Галли зазвичай мазали її брудом, потім тягли її тіло по землі через все місто.

У деяких країнах дружину судив сам чоловік: міг стратити її на місці, якщо вважав, що вона винна; це можна назвати відлунням тієї давньої традиції, за якою чоловіки могли позбавлятися від обридлих їм дружин.

Такий самий звичай був у готів, який давав чоловікові право стратити дружину своїми руками, якщо виявлялася її зрада.

Дикуни племені Майамі відрубували перелюбницям ніс, абіссинці витягали їх на вулицю і розривали на шматки.

Аборигени Канади робили їм надріз на голові, потім здирали скальп.

У Східній Римській імперії грішниць продавали на ринковій площі всім бажаючим.

В Диарбекирі злочинницю страчували всією сім'єю, і кожен повинен був завдати їй хоча б один удар кинжалом.

В деяких провінціях Греції, де, на відміну від Спарти, адюльтер не дозволявся, безкарно вбити зрадницю могла будь-яка людина.

Дикуни племені Гуакс-Толіам, виявленого французькими дослідниками в Америці, кидали зрадницю до ніг вождя, розрубували на шматки, і всі присутні з'їдали їх.

Готтентоти, які допускали батьковбивство, вбивство матері і дітей, суворо ставилися до подружньої невірності. Вони карали зрадницю смертю, причому доказом провини служило навіть свідоцтво дитини.