Чи зуміє Байден збудувати міст між Києвом та адміністрацією Трампа

Поради стосовно можливостей співпраці з адміністрацією Трампа від ще чинного віце-президента США навряд чи потішать українську політичну еліту. Бо, швидше за все, зведуться до потреби активізувати власну позицію.

Приїзд віце-президента США Джозефа Байдена до Києва, хай і трохи відкладений, став сьогодні темою дня.

Нагороджений вчора найвищою цивільною нагородою США – Президентською медаллю Свободи, Байден знайшов час на прощальне побачення з Києвом - за день до відльоту на всесвітній економічний форум в Давос, звідки він повернеться на інавгурацію Трампа. Котра, вочевидь, поставить крапку в його кар’єрі у вищих ешелонах виконавчої влади.

Бо в адміністрації Трампа його, ясна річ, ніхто не чекає, а коли президентом стане хтось інший, Байдену буде як мінімум 80.

Звичайно політик такого масштабу навряд чи одномоментно зникне з небосхилу – Байден, як мінімум, збереже за собою місце в Сенаті, де він щасливо представляє волю штату Делавер впродовж вже шостого терміну. Проте в найближчі роки сенаторам-демократам доведеться докласти всіх зусиль для протидії Трампу у вищому законодавчому органі США.

Наостанок Джозеф Байден спробував переконати свого наступника, республіканця Майка Пенса приділяти достатньо уваги українському питанню – схоже, в рубриці "де у світі може вибухнути найсильніше", ми поділили перше місце з Іраком. Вочевидь, це практично все, що Байден може зробити для України на своїй посаді.

Стосовно ж реальних цілей візиту до Києва – крім бажання "продемонструвати підтримку", про яке не пропустили нагоди нагадати заледве не половина українських депутатів,

Байден, скоріше за все, планує поговорити з українською елітою стосовно того ж, про що говорив із Пенсом. В першу чергу – стосовно того, що, як і коли може вибухнути в стосунках Києва з адміністрацією Трампа. І як ті стосунки варто спробувати вибудовувати. Із ким із представників нової адміністрації можна мати справу – і в який спосіб.

Проукраїнські заяви майбутнього держсекретаря Рекса Тіллерсона, майбутнього очільника ЦРУ Майка Помпео, та майбутнього глави Пентагону Джеймса Маттіса дають нам певні шанси. Але ключовим тут є момент – і Байден, скоріше за все, наголошуватиме на цьому – що для успішної співпраці з республіканським істеблішментом Києву доведеться помітно змінити як риторику, так і манеру поведінки. Бо якщо у випадку з Обамою і його політикою "дорогої ціни для Росії за агресію" Києву залишалось, по великому рахунку, сидіти й чекати, коли Путін та російська економіка ту дорогу ціну заплатять, то з новою адміністрацією подібний підхід не пройде. Усі три вище перелічені високопосадовці всерйоз розглядають можливість передачі Україні летальної зброї. Але жоден з них не наважується з певністю говорити щодо продовження санкцій. Що автоматично наштовхує на думку стосовно того, що республіканські посадовці будуть розраховувати на дієве вирішення конфлікту, а не на війну на економічне виснаження та на безконечні переговори, в успіх яких за наявного балансу сил не вірить рішуче ніхто.

А от стосовно того, як вибудовувати стосунки з Дональдом Трампом, Байден навряд чи скаже щось конкретне. "Я ніколи не знаю, що Трамп має на увазі", – публічно заявив вчора Байден про висловлювання обраного президента щодо Росії. І він, звичайно, в цьому на самотній. Хоча подібний туман в стосунках не виключає жодних – включно з найгіршими – перспектив розвитку ситуації. Про що Байден, скоріше за все, відверто повідомить офіційний Київ.

Звичайно, і демократи, і адекватні республіканці в Конгресі будуть по мірі сил протидіяти можливим трампівським авантюрам. Але той факт, що помітна частина як антиросійських санкцій, так і допомоги Україні оформлена саме у формі указів президента США, які Трамп може відмінити одним підписом, становить для нас істотну небезпеку.

Окрім того, Байден в ході цього візиту, по великому рахунку, може не надто дотримуватись дипломатичного етикету. Він вже майже не віце-президент – і це всім відомо. Тому і про втрачені Україною можливості, прорахунки у розвитку армії, низьку ефективність системи державного управління він теж, скоріше за все, щось та й скаже.

В будь-якому разі, карбованої і окриляючої промови, яку виголосив Байден перед Верховною Радою під час минулого візиту, цього разу не вийде. Час великих сподівань минув. Настав час перевіряти, що з тих сподівань вдалося реалізувати.