"Сирійський варіант" для України

Російські аналітики прямо говорять про те, які українські міста варто захопити Москві, і між якими країнами Україна буде розділена.

Останні факти свідчать про те, що Росія, можливо, задумала масштабну наземну війну проти України. Поки російський президент Володимир Путін говорить про мир, кілька російських аналітиків відкрито підтримали «сирійський варіант» для України.

Висловлюють вони лише свою особисту думку чи діють від імені режиму, промацуючи можливу реакцію суспільства і світу на тотальну війну? Коли у країні діє демократія, приватні аналітики говорять самі за себе. В авторитарних, тоталітарних і фашистських режимах високопоставлені аналітики часто говорять від імені свого лідера. Щоправда, неофіційно, надаючи тим самим лідеру можливість все заперечувати.

20 грудня старший експерт Центру військово-політичних досліджень МДІМВ Михайло Александров заявив таке: «Нам треба використати момент, коли перемир'я великомасштабно буде порушено українською стороною. Як тільки вони порушать перемир'я, має розпочатися масштабний наступ військ Донбасу, підтриманий нашою авіацією і далекобійними системами. Тобто ракетними системами, крилатими ракетами, ракетами "Іскандер"».

27 грудня гостями популярної російської телепрограми «Вечір з Володимиром Соловйовим» були Олександр Кофман, колишній міністр закордонних справ» так званої ДНР, а також колишній український журналіст Ростислав Іщенко, який перейшов на бік Росії. Разом з гостями студії ведучий дискутував про те, яким чином Росії і її гібридним силам варто захоплювати українські міста.

Іщенко зазначив, що Росія повинна бути обережна, посилаючи свої сухопутні війська у великі міста України: «А що коли ці ідіоти – українці – засядуть у великих містах? Посилати піхоту на знищення? Це призведе до великих втрат російської армії».

У відповідь Соловйов сказав таке: «Ми взяли Алеппо дуже швидко. Там ми навчилися вирішувати проблеми подібним чином. Більш того, армія ДНР навчилася воювати в містах. Тож причин для хвилювання немає. Народ України не буде воювати за них».

Кофман також вельми оптимістично дивиться на шанси російської армії: «Як тільки наші армії наближаються до якогось міста, українські сили його неодмінно залишають. Це факт».

Нарешті, 29 грудня Михайло Хазін, російський економіст, телеведучий, колумніст і колишній співробітник президентської адміністрації, припустив, що Україна буде поділена між Польщею та Росією. Причому на відведеному Росії південному сході України потрібно заборонити українську мову і культуру. Окупована Росією північ України (Київська, Сумська та Чернігівська області) будуть перетворені на сільськогосподарську глибинку, позбавлені промисловості та збройних сил. «Надлишкове населення» буде депортовано на російський Далекий Схід.

На жаль, каже Хазін, «кілька мільйонів людей, можливо, не вдасться реформувати». Що Росії робити з ними? Його відповідь: «З ким доведеться покінчити, інших – вигнати».

Прозаїчна манера, в якій зроблені ці заяви, лякає особливо сильно. Масові вбивства, повітряні бомбардування, етнічні чистки і геноцид, мабуть, є цілком допустимими методами.

І це ще не все. Російські фашисти, Володимир Жириновський і Олександр Дугін, вже давно використовують подібну екстремістську риторику.

Жириновський закликав до повного знищення» балтійських країн і Польщі. Дугін, філософ з послідовниками на Заході, завжди підтримував імперіалізм і війну. Навіть Путін залучений в це жахливе брязкання зброєю.

Викладене вище як мінімум свідчить про те, що російська політична культура стає жорсткішою. Як і в інших фашистських країнах, насильство, вбивства і знищення в сучасній Росії стають чимось нормальним, звичним. Дійшло до того, що респектабельні пани цілком серйозно допускають можливість використання Кремлем політики геноциду. Це так, ніби демократичний уряд, не моргнувши оком, легітимізував розпалювання ненависті.

Ще більше лякає те, що балакучі голови не просто спекулюють і розмірковують про можливі сценарії розвитку ситуації, а говорять цілком конкретні речі – на які міста і області України Росії варто цілитися. Тобто цього разу вони, можливо, говорять цілком серйозно. Можливо, на цей раз вони дійсно радять Кремлю почати повномасштабну війну проти України.

Це не вперше, коли неофіційні спікери віщують політику Кремля. Радянський Союз регулярно користувався цією практикою: аналітики, пов'язані з підтримуваними державою інститутами, часто говорили натяками і промацували грунт. Щоб розшифрувати цю Езопову мову, потрібно було володіти спеціальними навичками в області кремлінології. За часів Бориса Єльцина, коли Росія була демократією, політики і аналітики могли висловлювати свої думки відкрито, але з приходом режиму Путіна в моду знову увійшли натяки і пробні кулі. Путін, самозваний великодушний диктатор, завжди і скрізь повинен здаватися людиною миру. Він може погрожувати і огризатися, але розмови про геноцид, тотальну війну і масові вбивства – доля його підлеглих.

Вражає, що тільки Іщенко, зрадник, який знає Україну, чітко розуміє, що вторгнення не буде легкою прогулянкою, і російські війська зіткнуться з великими втратами. Соловйов і Кофман, тим часом, переконані, що українська армія не буде чинити опору.

Дивовижна недалекоглядність, враховуючи, що українська армія воювала з Росією і її гібридними військами аж до того, як на Донбасі настало затишшя. На початку 2014 року в України було лише шість тисяч готових до бою солдатів, а зараз - близько ста тисяч досвідчених військовослужбовців, компетентний і досвідчений офіцерський корпус, а також більш сучасна техніка. Більше того, населення стало патріотичним і антиросійським, і буде чинити опір. Російське вторгнення, найімовірніше, буде успішним за рахунок залучення повітряних сил, але подальша окупація виявиться надзвичайно дорогою.

За оцінками декількох американських експертів з боротьби із повстанцями, для окупації Донецької та Луганської областей Росії знадобляться від 26,702 до 133,514 солдатів. Щоб пробити «сухопутний коридор» з Криму в Придністров'я, окупувавши при цьому Херсонську, Миколаївську і Одеську області, потрібно задіяти від 46,497 до 92,994 солдатів. Щоб окупувати кілька південно-східних областей, доведеться задіяти від 118,536 (26,702 для Донецької та Луганської областей, і 91,834 для інших) до 317,182 (133,514 для Донецької та Луганської областей, і 183,668 для інших) солдатів. Якщо Росія вирішить захопити всю Україну, їй потрібно ще 548,587 солдатів. Загалом - від 667,123 до 865,769 військовослужбовців.

Чи потягне Росія подібну війну, враховуючи, що вона вже втягнута в сирійський конфлікт? Можливо. Але втрати будуть дуже великими – не тільки з боку українців, які будуть вмирати сотнями тисяч, але і з боку росіян, яких загине не менше.

Перспектива настільки великих втрат зупинила б раціонального лідера. Але чи зупинить це Путіна, який вніс свій істотний внесок у бруталізацію російської культури - враховуючи можливу мовчазну згоду Дональда Трампа на втручання Росії в ближнє зарубіжжя? Впевненості немає, і цього вже достатньо для занепокоєння всього світу.