"Зброї на Майдані було багато, але питання - хто стріляв першим" - підприємець

"Пішов - бо дітей не можна бити. Наказувати можна, але бити ні", - каже Валерій Матвійчук, офіцер 93 механізованої бригади.

Ми продовжуємо серію історій про Майдан очима різних людей. Це спогади, думки, оцінки учасників подій, політиків, митців, іноземців, експертів. Цикл публікацій присвячуємо третій річниці Революції гідності.

У момент початку протестів Євромайдана в 2013 році протестів проти дій екс-президента Віктора Януковича - успішний бізнесмен. Має власну фірму з виробництва паперової упаковки для борошна.

"Ввечері 30 листопада 2013 року я вже був біля Михайлівського собору. Там пацанів хтось тренував, як воювати проти "беркутів" з щитами. Переночував там. 1 грудня уже чергував в Київраді. 10 грудня, коли був штурм Майдану, я вирішив відпочити вдома. В першій ночі телефонують — атака. Стрибнув в машину, поки доїхав, назбирав повний салон людей. Тоді побачив, як збирається Київ. Ми стали в перших рядах біля Будинку Профспілок. Ті що старші вийшли вперед, а молодих хлопців відігнали назад. В 5 ранку повертаюсь — а позаду натовп стоїть", - розповідає чоловік.

"Бачу, брата "беркутівець" палицею б'є. А в мене бейсбольна бита. Я підскакую і приклався. Повертаюсь, а ще один в брата цілиться. Я і його дістав. Потім дочка мене знайшла в фільмі польського журналіста. Питає — це ти? Довелось віджартовуватись", - розповідає Валерій Матвійчук.

"Підприємці підтримували Майдан, бо не мали вибору. Янукович давив усіх. Наші клієнти з Краматорська на Донеччині казали ще 2004-го: якщо Янукович виграє, нам кінець. Добре знали його по роботі. Але люди в наметове містечко приходили різні. Був випадок коли в кінці грудня була загроза чергового штурму. Ми вночі приїхали. Людей дуже мало. Пішли грітись до бочок. Біля однієї з них сидять безхатьки. І ось одна з них стає і запрошує до себе. Чай приносить".

Революція гідності не закінчила свою місію, бо втрутились Росія.

"Володимир Путін вліз. Йому Янукович продавав країну і це було зрозуміло. А потім ще Євросоюз вліз з асоціацією. Федорович почав з ними загравати. Тоді Путін вирішив прискорити процес. Вийшли студенти. Я б наприклад їх не чіпав — посидять день, два. Ну тиждень, поспівайте пісні. Нічого вони тоді не вирішували. Тоді кому треба було розхитувати дану ситуацію? Тільки Росії. Але цей процес вийшов з-під контролю 16 січня, коли прийняли закони, які дозволяли всіх посадити. На позиціях в Невельському (село під Донецьком — ред) в нас був один хлопчина з внутрішніх військ. Він розказував, як гордо з палицею бігав. А потім 20 лютого 2014 року їх вивели під стелу Незалежності. І перші постріли, які в них були — це в спину. Але нинішній владі не вигідно показувати хто є хто", - каже він.

Зараз Валерій Матвійчук третій рук служить в армії. Після війни мріє тренувати дітей з реального айкідо.