"Думала, що не така, як усі" - жінка-доброволець про реабілітацію після війни

Українські воїни після пережитого під час бойових дій часто не можуть повернутися до звичного життя у цивільних умовах.

Жінка-доброволець "Правого сектора" розповіла власний секрет реабілітації після війни.

Дана Виноградова захищала селище Піски на Донеччині. В бою восени 2014 року отримала важку контузію та забій внутрішніх органів. Сьогодні Виноградова організатор одного з найбільших в Україні патріотично-вишкільних таборів для дітей "Трахтемирівська Січ". Хобі - кікбоксинг.

"Мені ніхто не давав копняків. Сама тренувалась з дитинства, виступала на змаганнях. Після війни у проекті "Відважний воїн" я єдина жінка в групі стронгменів", - розповіда Виноградова.

Повернення у цивільне життя - це дуже болісний процес

"Що болісного в тому, коли ти приїхав додому? Болісне - повернення саме в соціум. Вважала, що я вже не така, як всі інші. Не може людина відчувати себе, як інші, будучи покаліченою морально і фізично. Я звинувачувала людей в особистих негараздах. Шукала винних", - пригадує боєць.

"Щоб знищити ці думки, треба переступити поріг спортзалу. Це важко, оскільки, з одного боку, ти відчуваєш себе непоганим бійцем і розумієш, що доволі потужний, бо захищаєш державу. З іншого, боїшся ввідчути себе безпомічним у фізичних навантаженнях. За три роки війни знищене здоров'я", - розповіла Виноградова.

Раніше бійцю легко вдавалось пробігати 15 км за невеликий час.

Після контузії зрозуміла, що і 3 кілометри бігу - це вже дуже відчутно

"Від цього впала самооцінка. Але я пішла займатись. Спорт - це найшвидша реабілітація. Бо тут якщо працюєш, доволі швидко отримаєш результат. Сьогодні, коли маю вільну хвилину, ходжу на майданчик або в зал", - каже боєць "Правого сектора".

Сьогодні жінка-доброволець за 15 хв пробігає 5 км.

"Хоч якщо позаду мене сепарів пустити, то я і марафон пробіжу", - додала Виноградова.

Жінок-ветеранів АТО постійно принижують у мирному житті. Про це розповіла 33-річна Юлія. Жінка служить у 54-й бригаді ЗСУ на Донбасі. "Хто там не був - нас не зрозуміє. Приїжджаю до Києва. Прошу у друзів одного - тиші і спокою. Не люблю, коли починаються питання: А що ти там робила? А як там? А людей вбивала? Дуже неприємно, коли сідаєш в маршрутку, і починаються закиди. Я боюся показувати посвідчення. Водій каже: "Ти там пере*балась з усіма". Сказала: "Якщо такий розумний, то поїдь туди сам".