Як говорять американці. Блог українки, що живе в США


Виявилось, з американцями часом порозумітись нелегко
.


Що не кажіть, а англійська – це ідеальний вибір для міжнародного спілкування (у XVI-XVII століттях це була іспанська, з XVIII – французька, у XIX, фактично, німецька). На відміну від останніх двох, та й від слов’янських чи азійських, англійська набагато простіша. Втім, мовний бар’єр все одно часом виникає.
Я завжди була впевнена, що вимову британців розуміти набагато важче, ніж американську. Як виявилось, і з американцями часом порозумітись нелегко. Все залежить від того, звідки людина. У великих мультикультурних містах продавці, офіціанти, поліцейські, працівники музеїв та державних установ звикли до нескінченного потоку туристів та іммігрантів, тому можуть терпляче повторювати, коли перепитуєш незрозуміле слово. Голосно й чітко
Інша ситуація у маленьких містечках, де не лише вимова, а навіть, здається, типово слов’янський вираз обличчя чи постава видає в тобі «чужинця», з усіма бебехами. Там і спілкуватись важче, бо люди говорять швидше, з характерною вимовою залежно від штату.
Але у Вашингтоні я чудово розумію знайомих як з південних штатів (Техасу та Джорджії, західної Каліфорнії, центрального Колорадо), так і північних Міннесоти та Вісконсина. Натомість двоє знайомих-уродженців самого Вашингтона (причому обоє із заможних родин, освічені, багато подорожували чи навіть жили за кордоном) часом говорять до мене наче китайською. Думаю, до специфічної вимови додається те, що вони заговорюються й забувають, що перед ними не носій мови, а я себе не видаю й киваю головою чи піддакую.
Однак, що довше знаходишся у середовищі, то швидше підхоплюєш мову навколо себе. Особливо з дітьми. Народжені тут дуже зрідка володіють мовою батьків: англійська простіша й звучить звідусіль. Тому мігрант у другому поколінні, тобто уже американець, що вільно розмовляє мовою своєї етнічної групи, - велика рідкість і цінність. Володіння іншими мовами тут — величезна перевага.
Іще у школі мене дивувала величезна кількість фразових дієслів (phrasal verbs), які використовують у неформальному спілкуванні (colloquial language). Але тепер розумію – на них будуються усі розмови. До того ж самі американці часто ігнорують правила, які ми заучували на уроках, й говорять так, як простіше.
Замість побажання гарного дня американці кидають: «Have a good one!» («Май гарне!», що саме - невідомо). Відповісти можна «right back at you» («і вам того ж»).
«You are my favorite person!» («Ви – моя улюблена людина»), - може з посмішкою промовити працівник ресторану до людей, які слухають його й формують чергу відповідно до його вказівок. «Good for you!» («Добре для тебе») говорять, коли хочуть порадіти за іншого.
Якщо співчувають, кажуть «I feel you» («Я відчуваю тебе»). Про нову серію серіалу можуть сказати, що вона «crispy and crunchy» («хрустка і хрумка»), «robust» («міцна»), «flavorful» («повна смаку»), «groovy» («захоплююча»).
«Cool beans!» («Круті боби!») скажуть замість «Добре!» А якщо ситуація зовсім неформальна, то молодь використає у цьому ж значенні «that’s rad» (скорочено він «radical», «це радикально») чи «that’s sick» («це ненормально»).
Додаванням суфіксів американці можуть створити прикметник від будь-якого іменника чи дієслова. Або, наприклад, можна надати значення «трошки» чи «не зовсім», додавши -ish. Наприклад, «not-ish», тобто «ні, але не зовсім».
По-іншому американці навіть називають міста. Замість Вашингтона – DC (тобто, The District of Columbia, Округ Колумбія, щоб не плутати зі штатом Вашингтон, що аж через усю країну від міста Вашингтон). Замість Нью-Йорка – the City (повна назва міста New York City, бо є ще штат Нью-Йорк).
Філадельфію просто скоротили до Philly («Філі»). Не кажучи вже про вимову: «Шікаго» (замість звичного нам Чикаго), «Болтімора» (замість Балтімора), штат «Ілліной» (а не «ІллінойС»), а також наголос: штат Теннессі (на останній склад), штат Айова (на перший склад), річка Потомак (на другий склад).
Також тут уже давно міцно закріпилось поняття «spanglish», тобто міксу англійської та іспанської через значну кількість етнічних мексиканців. Через мігрантів запозичують американці й інші слова, переважно, завдяки кухні. Наприклад, наші вареники називають «пірогі» (на польський манер, а не російський). Перевчити на правильну назву шансів нема. А ще всі принаймні чули про «борщ», хоча вважають його російською стравою.
Ну і традиційний шок для новоприбулих до США. Питання «What’s up?», «How are you?», «What’s going on (down)?», «How’s everything?» – що є різними варіантами поцікавитись, як справи, зовсім не означають, що співрозмовник хоче почути відповідь. Це просто вияв американської ввічливості.

Related

Суспільство 8031357363458097163

Дописати коментар

Follow Us

Translate

Hot in week

Recent

Comments

Google+ Followers

Варто подивитись

Виберіть бажане відео, натиснувши "PLAYLIST" у лівому кутку цього програвача.

Facebook

Кількість переглядів

Яндекс.Метрика
item