Гібридна війна. Чому воює Туреччина

Ігор Семиволос: Коли починаються активні бойові дії, навряд чи можна контролювати всі складові

Туреччина мотивує свою активність в Афріні, посилаючись на право нації на самооборону

Турецька влада стверджує, що курдські підрозділи, які дислоковані в цьому анклаві, мають пряме відношення до забороненої в Туреччині та багатьох інших країнах Курдської робітничої партії. І мовляв, останнім часом підрозділи посилили свою активність і є підстави вважати, що це загрожує національним інтересам країни. Це офіційна позиція Туреччини. Вони будуть на ній наполягати, бо як мінімум вона дає простір для дискусії. І в такій ситуації міжнародній спільноті, в першу чергу США, дуже важко сформулювати протилежну категоричну оцінку діям Туреччини.

Попри велику критику, яка зараз лунає з вуст турецьких очільників щодо політики США в Сирії, а зокрема їх підтримці курдів, турки залишають доволі багато простору для маневру та дискусії з американцями. На тлі зростаючої критики європейців, в першу чергу з боку Франції, туркам необхідно залучитись бодай нейтральною позицією штатів.

Щось прогнозувати складно. Коли починаються активні бойові дії, навряд чи можна контролювати всі складові. А в даному випадку перемінною складовою є готовність курдських підрозділів боронити свої позиції та утримувати територію під своїм контролем. Курдські підрозділи та їх бійці навчені, високо мотивовані і мають достатньо зброї, а тому є всі підстави вважати, що наступ турецьких військ на Афрін не буде легким. Відповідно, якщо найближчим часом туркам на вдасться швидко взяти ці території під контроль і вони зав’язнуть в тривалих боях з курдськими загонами, то можна вважати, що ця операція для турків буде невдалою. Та якщо таки вдасться, і турки при мінімальних втратах вичавлять курдські загони з території, то можна сказати, що турки досягли поставленої мети. Ключовий фактор – час.

Кожна сторона «заклятих друзів», які активно ведуть переговори по Сирії, (Іран, Росія, Туреччина та певною мірою Башар Асад), очевидно зацікавлені в тому, щоб отримати максимально зручні позиції для остаточного врегулювання конфлікту.

Є таке відчуття, що остаточне врегулювання все ж відбудеться і до цього треба прагнути. Врешті, кожна сторона має певні результати, з якими вона сідає за стіл переговорів. І в цьому сенсі Туреччина користується тим фактом, що їй вдалось відновити відносини з Росією. Саме Росія найбільш зацікавлена в тому, щоб досягти позитивних цілей в переговорному процесі, куди вона вклала скільки зусиль та ресурсів: проголосила так багато перемог і таке інше. Туреччина користується цим та зміцнює свої позиції. Росія нічого не може сказати у відповідь, інакше вона отримує дуже жорстку відсіч з боку Туреччини. Відтак курське питання залишається підвішеним.

Американці до певної міри підтримують курдів, але не у всіх їхніх амбіціях. Так чи інакше курським питанням будуть спекулювати і Туреччина тут стане першою жертвою. Тому турки зараз намагаються грати на випередження та мінімізувати ті загрози, які, як вони вважають, існують.