Путін дуже хотів би захопити Маріуполь. На окупованих територіях красти вже нічого - боєць УДА "Душман"


Заступник командира 8-го окремого батальйону УДА Володимир Галаган з позивним «Душман» родом із Одеси. До війни займався ремонтом котелень і монтажем тепломереж. Активний учасник Революції Гідності. Вступив в Правий сектор, бо каже там є люди, які можуть щось змінити в країні. У вересні 2014р в селі Піски поблизу ДАП воював на позиціях «Небо» та інших позиціях разом з підрозділами 93-ОМБ та «Дніпро-1». Брав участь у звільненні сіл Водяне та Широкине поблизу Маріуполя. 20 лютого 2016 року поблизу Широкіно разом з 54-м ОРБ провів успішну операцію, у результаті якої у полон було взято 8 бойовиків і 3 знищено. Кавалер ордена «Народний герой України». Нагороджений медалями «За оборону Донбассу», «За оборону Маріуполя», "За мужність та добровольчий чин", та відзнакою «Лицарський хрест родини Мазеп». Фото: Людмила Байлук
Про ймовірність наступу бойовиків на Маріуполь та як звільнити окуповані території не штурмуючи Донецьк і Луганськ, у інтерв'ю розповів заступник командира 8-го окремого батальйону Української Добровольчої Армії Володимир Галаган на позивний "Душман".
Коли 1709 року московські війська прийшли зруйнувати Запорізьку Січ, один із козаків їм допоміг і зрадив своїх. Мав прізвище Галаган. Був моїм предком. Це мене спонукало повернути борг.
Чому вирішили стати добровольцем і як потрапили на війну?
Після травневих подій 2014 року в Одесі залишався в місті до серпня - пересвідчитись, що все буде спокійно. Тоді з побратимами вирушили в 5-ий батальйон Добровольчого українського корпусу. Це обов'язок кожного громадянина - захищати свою землю. Коли 1709 року московські війська прийшли зруйнувати Запорізьку Січ, один із козаків їм допоміг і зрадив своїх. Мав прізвище Галаган. Був моїм предком. Це мене спонукало повернути борг.
Розкажіть про свій бойовий шлях.
- Влітку 2014-го воював у селі Піски поблизу Донецького аеропорту. 21 листопада 2014-го за наказом провідника Дмитра Яроша у складі 8-ї окремої роти вирушив під Маріуполь. Рота згодом розрослась до батальйону. Тоді була велика ймовірність, що ворог піде в наступ на Маріуполь і Бердянськ, аби пробити коридор до Криму. Та й зараз залишається. У цьому секторі воюємо уже три роки. Разом із батальйонами "Азов" і "Донбас" заходили в Широкине. Ми, добровольці, не можемо детально розповідати про нашу участь у бойових діях. Офіційно нас тут немає.
Яка зараз ситуація на фронті?
- Там гинуть люди. Отже, ситуація погана. Війна стала позиційною. Підходять розвідувально-диверсійні групи, часті обстріли з важкого озброєння. Немає тих маневрів, як у 2014-му. Обидві сторони окопалися. Знаємо, де їхні позиції, вони - де наші. Хто влучніший, той влучає. 18 листопада їздили до наших хлопців в один із населених пунктів. Коли поверталися, вони зателефонували, що був обстріл "Градами".
Кажете, що є ймовірність наступу ворога на Маріуполь.
- Якби не російські регулярні війська, не було б Іловайська і Дебальцевого. Вони сильні кількістю і зброєю, а ми - сильніші духом. Тому переможемо. Путіну все важче фінансувати війну на Донбасі через санкції. Хотів би захопити Маріуполь, щоб дати економічний поштовх псевдореспублікам, аби ті самі заробляли. На окупованій території красти вже нема що. Металургія стоїть, Горлівський концерн "Стірол" (підприємство хімічної промисловості, яке виробляло міндобрива - Gazeta.ua) стоїть. Усе зав'язане на портах Маріуполя.
Ви спілкуєтеся з місцевими. Які тут настрої?
- Набагато кращі, ніж були, коли ми прийшли сюди. У багатьох свідомість перелаштовується. Знають, що з того боку нічого хорошого немає. Сюди приїжджають дідусі і бабусі з окупованих територій по пенсію і скуповуються. У кого там родичі загинули, уже не переконаєш. У них своя правда. Найважче буде з дітьми з ОРДЛО. Народилися, почали мислити і розмовляти під окупацією. Але якщо з ними працювати, діти швидко вчаться.
Влітку 2014-го зайшов у покинутий будинок на околиці Донецька. Кімнатка без вікон, усередині геть темно. Підсвітив - уся заставлена іконами, а посередині портрет Путіна.
Люди тут вже усвідомлюють себе українцями?
- На Донбасі люди - неактивні. Багатьом головне, аби був мир, ситно, тепло і їх усе влаштовує. Таким усе одно, чиї прапори будуть висіти. Людей, які не цікавляться нічим, окрім як заробити на шматок хліба, легко завести в оману. Влітку 2014-го зайшов у покинутий будинок на околиці Донецька. Кімнатка без вікон, усередині геть темно. Підсвітив - уся заставлена іконами, а посередині портрет Путіна.
Колись на Донбас переселили багато росіян. На генетичному рівні надіються на доброго царя. Іноді дивлюсь репортажі з Росії, щоб знати ворога. То їм не подобається, яке житло їм держава побудувала. То держава має їм відремонтувати в будинку каналізацію, яка тече й вони виливають стоки через вікна. Закоти рукави, зроби сам, або візьми за голову чиновника, який має то зробити. Нічого не хочуть робити самі. Така їхня натура. У нас теж є такі.
Як нам звільнити Донбас і Крим?
- Донбас - лише військовим шляхом. Головне – повернути свою землю. Там будемо розбиратися, хто винен, хто ні. Ми, українці, - землероби. Втрата землі для нас одна з найважчих. Якщо не визволимо свою землю, ця війна затягнеться надовго. А штурмувати Донецьк не обов'язково. Вийти на кордон із Росією, перекрити шляхи доставки зброї і їжі і все швидко вирішиться.
Крим легко обороняти у випадку повномасштабного конфлікту. Думаю, росіяни тому і анексували півострів. Хочуть зробити велику військову базу для майбутньої глобальної війни. Все зробимо, аби Крим повернувся в Україну.
Україні слід остерігатися дій президента Росії Володимира Путіна протягом наступних трьох місяців. Таку думку висловив французький політолог, експерт із питань Європейського союзу Олів'є Ведрін.

Related

Події в Україні 3678030878746516467

Post a Comment

emo-but-icon

Ми у соцмережах

Читають

Свіже

Add to Any

Свіже

РОСІЯ НАПАЛА на УКРАЇНУ

Варто подивитись

Нас відвідали

Лічильники

item