Майже ідеальний. План аналітиків США по Донбасу

План з врегулювання конфлікту на Донбасі

Вашингтонський аналітичний центр Інститут Гадсона розробив майже ідеальний план для вирішення конфлікту на сході України, пише оглядач Bloomberg.

 

Американський аналітичний центр Інститут Гадсона розробив план вирішення конфлікту на сході України, у якому йдеться про те, що ООН є єдиним органом, прийнятним замість посередника як для України, так і для Росії.

 

План розробив колишній співробітник політичного департаменту ООН Ричард Говен. У його роботі йдеться про необхідність створення міжнародного військового контингенту з близько 20 тис. військових.

 

Миротворці ООН, підкріплені поліцейським контингентом, мають перебувати по всій території самопроголошених республік, а також на кордоні України з Росією.

 

Зазначимо, що така цифра раніше називалася колишнім генсеком НАТО, а нині радником президента України Андерсом Фог Расмуссеном. Також, ще в листопаді 2017 року, газета The Wall Street Journal писала, що США хочуть запропонувати Росії ввести 20 тисяч миротворців ООН.

 

У плані Говена йдеться, що миротворчий контингент має складатися передовсім з військових країн Латинської Америки. Також мають увійти представники Казахстану і Білорусі, представники нейтральних європейських країн - Швеції, Фінляндії та Австрії.

 

Також цей план, побудований на моделі епохи війни в Югославії, передбачає наявність зовнішньої цивільної адміністрації на чолі зі спецпредставником генерального секретаря ООН.

 

Політичний аналітик, оглядач Bloomberg Леонід Бершидський називає план Говена майже ідеальним. ЗМІ наводять замітку аналітика із сайту Bloomberg.

 

Як врегулювати конфлікт на Донбасі

 

У врегулюванні конфліктів неможливо домогтися досконалості, а недоліки паперових планів помітити найчастіше легко.

 

Але вашингтонський аналітичний центр під назвою Інститут Гадсона підготував план з врегулювання тліючого на сході України конфлікту, у якому немає звичних вад і пасток. У разі прийняття цього плану він може дати найбільш реалістичну надію на успіх.

 

Тема Східної України зникла із заголовків, але спорадичні бойові дії між українськими військами і проросійськими силами тривають. Люди гинуть майже кожен день, але поки ніхто не придумав способу послабити напруженість, а тим більше вирішити залеглі в основі цього конфлікту проблеми.

 

Російсько-українські переговори, проведені за посередництва Франції та Німеччини, призвели до підписання мінських угод, реалізувати які виявилося вкрай важко, через що весь процес зайшов у глухий кут.

 

Переговори, що пройшли недавно між помічником президента Росії В'ячеславом Бабаковим і спецпредставником США по Україні Куртом Волкером, створюють таке враження, що сторони не слухають одна одну.

 

У плані Інституту Гадсона - інший підхід. Його автор Ричард Говен колись працював у департаменті ООН з політичних питань, і він цілком правильно виходить з того, що Організація Об'єднаних Націй - це єдиний орган, прийнятний у ролі посередника і для Росії, і для України.

 

План Говена полягає в тому, щоб створити міжнародний військовий контингент середнього розміру чисельністю приблизно 20 тис. військовослужбовців (це половина того, що НАТО спочатку направило в Косово).

 

Діяти він буде під егідою ООН, але увійдуть до нього не солдати з країн НАТО, а досвідчені миротворці з Латинської Америки, війська з колишніх радянських республік, скажімо, з Казахстану (у доповіді також говориться про Білорусь), які не налаштовані вороже ні до України, ні до Росії, і формування з нейтральних європейських держав - таких, як Швеція, Фінляндія і Австрія.

 

Ці війська будуть розміщені на всій території самопроголошених народних республік, у тому числі на кордоні з Росією, де вони виконуватимуть функції сил прикриття, стримуючи російські вилазки.

 

Вони також ізолюють війська проросійських повстанців і їхню зброю на безпечних базах, і це стане першим кроком до демобілізації людей чи до їхнього перенавчання на невійськові спеціальності. Цей контингент протидіятиме нападам будь-яких непідконтрольних сил як з одного, так і з іншого боку.

 

Підтримку військовим надаватиме великий поліцейський контингент, який забезпечуватиме мир під час виборів.

 

Щоб організувати вибори і зробити їх вільними і справедливими, а також забезпечити плавну реінтеграцію утримуваних сепаратистами районів, потрібна зовнішня цивільна адміністрація під керівництвом спеціального представника генсека ООН.

 

Таку операцію слід вибудувати за образом і подобою напівзабутої ініціативи, запропонованої під час югославських воєн. Йдеться про перехідну адміністрацію в Східній Славонії, як називають регіон на сході Хорватії, який утримували серби.

 

Контингент чисельністю 5 тис. і "блакитних касок" забезпечив безпеку цього району і кордони із Сербією. Там були організовані і проведені вибори, після чого Східна Славонія перейшла під контроль Хорватії.

 

Усе це було зроблене за два роки - з 1996-го до 1998 року. Регіон зберіг прозорий кордон із Сербією, і тисячі біженців повернулися до своїх домівок, хоча дехто із жителів Східної Славонії переїхав до Сербії, коли тимчасова адміністрація завершила свою роботу.

 

Звісно, ситуація в Східній Славонії від самого початку відрізнялася від того, що відбувається на сході України. Хорвати, на відміну від українців, зуміли здобути військову перемогу, у силу чого адміністрація ООН призначалася головно для того, щоб не допустити кровопролитного і насильницького захоплення влади.

 

Реінтеграція? Війна? Підсумки і прогнози Мінська-2

Зі своїм завданням вона впоралася добре. І хоча НАТО в той час ще не бомбила Белград, перед Сербією вже тоді постала цілком реальна загроза застосування сили, що Росії не загрожує.

 

Пропозиції Говена по Східній Україні засновані на простій логіці. Мінські угоди передбачають проведення місцевих виборів до того, як Росія відновить контроль над кордоном з Україною.

 

Вибори не відбудуться без зовнішнього каталізатора і не будуть справедливими без участі міжнародної адміністрації і поліції. Отже, бажаними будуть повний перехід Східної України під міжнародний контроль чи щось подібне.

 

Це також єдиний спосіб зменшити стурбованість Володимира Путіна, який заявляє, що його турбує безпека проросійського населення, якщо українцям дозволять відновити свою владу. Говен визнає, що такий ризик є.

 

Міжнародна адміністрація також виконуватиме роль буфера для цивільного населення, особливо для тих, хто працює в народних республіках (вчителі, державні службовці), забезпечуючи перехід до мирного життя, у якому їх не переслідуватиме заради помсти український уряд.

 

Найскладніший момент під час створення тимчасової адміністрації - вирішити, які повноваження вона матиме.

 

План передбачає миротворців з Латинської Америки // Фото: Getty

 

Говен пропонує розділити ці повноваження. У цій ситуації адміністрація ООН візьме на себе повну відповідальність за вирішення питань, пов'язаних з виборами і безпекою, і матиме право вето в інших сферах. Після виборів функції миротворців зміняться, але вони залишатимуться на сході України, щоб контролювати дії Києва.

 

Головні загрози для України. Доповідь розвідки США

Міжнародний військовий контингент не займатиметься відбиттям великомасштабних ударів, але він стежитиме за російським кордоном і за лінією поділу сторін, допомагаючи зривати дрібні напади.

 

Це розумно як мінімум з двох причин: миротворці не повинні створювати враження, що вони загрожують Москві, та й залучити більші сили з нейтральних країн буде проблематично.

 

"У миротворчості, як і на війні, будь-який план може зірватися при першому ж зіткненні з дійсністю", - визнає Говен.

 

Однак важливо розпочати із чіткого розуміння стратегічних політичних цілей, а потім створити для них відповідні засоби. Саме це хоче зробити Говен.

 

Його пропозиція дає Кремлю можливість завершити конфлікт, не віддаючи повстанців у руки мстивого Києва, а також зберегти культурні і економічні зв'язки зі Східною Україною. А уряд у Києві має шанс повернути східні території і кордон з Росією під свій контроль.

 

Але найбільша проблема полягає в тому, що незрозуміло, наскільки щиро сторони кажуть про ці цілі.

 

Путін досі не вірить у стабільність київського режиму. Схоже, він сподівається, що маятник знову хитнеться у бік Росії, і хоче використовувати народні республіки як інструмент перманентної дестабілізації, поки українська влада вороже сприйматиме Росію.

 

Уряд Петра Порошенка теж не зацікавлений у закінченні конфлікту. Корумпований київський істеблішмент використовує його для отримання допомоги від Заходу в більшому обсязі, ніж заслуговує його політика, і намагається постати в образі важливого союзника Заходу.

 

Але якщо є бажання, вихід можна знайти завжди. І якщо план Говена буде представлений на рівні ООН, то він як мінімум змусить сторони визнати, що проблема для них краща за її вирішення.