Ми летимо на Марс

SpaceX намагається зробити життя людини мультипланетним

Друзі, не так давно ми перевели відмінний цикл колонок Тіма Урбана про плани Ілона Маска побудувати на Марсі цивілізацію. Урбан настільки просто, доступно і цікаво пояснює що до чого, що ми вирішили повторити його тексти.

Розберемося крок за кроком.

Навіщо робити життя людини мультипланетним?

Причин дві:

1. Це весело і захоплююче.

2. Не дуже правильно збирати всі яйця в одну корзину. Зараз ми на Землі і якщо тут трапиться щось жахливе, природне або техногенне, нам усім кінець. Це як зберігати всі цінні цифрові фотографії на одному диску. Якщо у вас вже виникали складності, то ви досить розумні, щоб зробити копію. Та ж ідея використовується тут. Ілон називає це "страхування життя".

Чому саме Марс?

Венера – це жах з температурою, при якій плавиться свинець, неймовірним тиском і нестерпними вітрами.

На Місяці дуже мало природних ресурсів. 28-денний день, немає атмосфери, яка захищає від сонця вдень і зігріває вночі, так що і день, і ніч однаково смертельні. Те ж саме із Меркурієм.

Юпітер, Сатурн просто величезні газові кулі, які здаються планетами. Звичайно, у них є кілька супутників, можливо придатних для життя, але вони набагато далі і холодніше, ніж Марс, так що з чого раптом вони повинні нас зацікавити.

У нас залишається Марс. Марс переживає не кращі часи. Якби Марс був якимось місцем на Землі, то туди ніхто не захотів їхати. Але порівняно з іншими варіантами, він – просто мрія. Холодний, але не дуже. Там досить темно, але не набагато темніше, ніж на Землі. Він далекий, але не особливо. День там триває майже стільки ж, скільки у нас, що добре і допоможе у вирощуванні земних рослин. Тяжіння там не дуже сильне і не дуже слабке (десь третина земної). Є тонна (замороженої) води і достатня кількість CO2, що критично важливо для перших спроб там жити і потенційно корисно для процесу "тераформування" планети на місце, придатне для людей. Враховуючи все це, нам дуже пощастило, що у нас є такий варіант як Марс – у більшості сонячних систем такого не може бути.

Чому ми говоримо про один мільйон жителів?

Ілон вважає, що це – приблизна кількість людей, необхідна, щоб зробити цивілізацію на Марсі самодостатньою. Самодостатність за Маском – це умови, в яких "навіть якщо кораблі з Землі більше ніколи не будуть прибувати, колонія не зникне. Для цього потрібна величезна промислова основа, створити яку буде набагато складніше, ніж на Землі".

Іншими словами, якщо вашому другому жорсткому диску потрібен перший для продовження роботи, у вашого фотоальбому насправді немає резервної копії. Вся ідея в тому, щоб другий вінчестер врятував ситуацію, якщо перший буде остаточно зламаний.

Земний жорсткий диск може накритися із безлічі причин – у нас потрапить астероїд, нас уб'є штучний інтелект, нас вб'є Трамп, Ісламська Держава створить біологічну зброю, тощо – Ілон вважає, що земні кораблі можуть перестати прилітати і за менш драматичних причин. Можливо, просто тому що земна цивілізація більше не зможе їх надсилати. Загалом, краще цього не чекати.

Відмінно, і як доставити мільйон людей на Марс?

У якомусь сенсі, це просто. Якщо настане момент, коли з'явиться мільйон чоловік, які одночасно хочуть на Марс і можуть собі дозволити полетіти туди – мільйон людей опиниться на Марсі. На жаль, першого зараз неймовірно мало, а друге взагалі не існує.

Маск вважає, що коли людей, здатних дозволити собі таку подорож, буде досить багато, з'являться бажаючі. Якщо Марс стане доступним і безпечним, і у людини буде можливість повернутися, то багато хто захоче полетіти.

Складність саме в грошах.

Останній раз, коли Конгрес прораховував разом з НАСА вартість відправки команди з п'яти чоловік на Марс, вона становила $50 млрд. До $10 млрд за кожного. Маск вважає, що для того, щоб знайти достатньо людей, здатних оплатити такий політ, потрібно знизити вартість до $500 тисяч з людини. 1/20,000 від теперішньої ціни. Це як дивитися на всю індустрію автомобілебудування і сказати: "Зараз нова Хонда коштує близько $20 тисяч, але щоб індустрія стала життєздатною, вартість однієї машини потрібно знизити до одного долара".

Уявіть, що літаки працюють так: злітають, летять до місця призначення, але не приземляються, пасажири спускаються на землю на парашутах, а літак падає в океан і вибухає. У кожного літака був би тільки один політ, а для наступного доводилося б будувати новий. Квиток на літак коштував би $1.5 млн.

Космічні подорожі зараз настільки дорогі в основному, тому що ракети приземляються, врізаючись в океан або згораючи в атмосфері.

Коли Маск запустив SpaceX, він збирався вирішити цю проблему. Це важке завдання, враховуючи, що раніше цього ніхто не робив – в тому числі США чи Росія, які витратили на такі спроби мільярди. Але SpaceX роками вирішувала проблему і, зрештою, у 2015 році впоралася.

Щоб полетіти на ракеті, яка вже літала, потрібно заплатити тільки за паливо (керосин або рідкий кисень) і обслуговування. Це знижує вартість космічних подорожей в сто, а то й тисячу разів.

Тепер потрібно урізати ще 19/20 вартості. Частково це вдасться, коли компанія зможе посадити на корабель 100 осіб, а не 5. Інше можна вирішити кількома простими винаходами: заправка на орбіті (знизить вартість ще десь у 5-10 разів) і виробництво палива на Марсі, щоб не доводилося везти з собою паливо на зворотну дорогу (ще одне зменшення в 5-10 разів).

Раптово ціна може опуститися не тільки до $500 тис. за квиток, але і нижче (Ілон вважає, що вона може досягти $100 тис. з людини). Можливо, ви не помітили, але винахід SpaceX може провести революцію в космічних подорожах, відкривши двері, про які ми і не мріяли. І коли ця революція просунеться досить далеко, SpaceX дійсно, насправді, зможе відправити на Марс мільйон чоловік.

Так що ми летимо на Марс.