Путін і темні часи

Наступний шестирічний термін президентства Путіна буде найрепресивнішим

Викликає подив той факт, що президента Росії Володимира Путіна високо цінують деякі демократичні лідери. Алекс Салмонд, націоналіст і колишній прем'єр-міністр Шотландії, який закликав до імпічменту британського прем'єра Тоні Блера за злочини проти людяності в Іраку, вважає, що Путін відродив національну гордість РФ. Герхард Шредер, соціал-демократ і колишній канцлер Німеччини, у квітні 2014 року приїхав на розкішний банкет до Санкт-Петербурга, щоб відсвяткувати своє 70-ліття разом із Путіним.

На минулих президентських виборах у Франції троє з кандидатів – Марін Ле Пен, Франсуа Фійон і Жан-Люк Меланшон також висловили своє захоплення Путіним. Сільвіо Берлусконі, тричі прем'єр-міністр Італії, а тепер фаворит на майбутніх парламентських виборах і можливий лідер правої коаліції, знаходиться ще ближче до Путіна, ніж Шредер. За словами посла США, між політиками давно склалися стосунки, які можуть мати взаємовигідний фінансовий інтерес.

Але найбільше вражає повага президента Дональда Трампа до свого російського опонентова, навіть незважаючи на те, що доказів втручання Москви в американські та європейські вибори, стає все більше. 29 січня адміністрація Трампа оголосила, що почекає із введенням додаткових санкцій проти РФ, незважаючи на новий закон, прийнятий Конгресом США. Ці ніжні почуття Трампа до Росії, мабуть, є сумішшю загального схвалення президентом США авторитарних лідерів та особливого захоплення рішучістю Путіна зробити Росію – великою, – формула, яка, як вважає Трамп, повинна бути універсальною для всіх національних лідерів.

Чому лідери, які очолювали або прагнули очолити демократичні держави, так захоплюються Путіним, в той час як небезпека його неоімперіалістичної політики стає дедалі очевиднішою? Частково тому, що світові лідери захоплюються тим, що Путін робить акцент на національне відродження; почасти тому, що російський президент пропонує їм доступ до російських багатств; і почасти тому, що вони вважають Росію своїм потенційним союзником.

Два американських високопосадовці, які брали на себе завдання щодо зближення США і Росії у пострадянський період, – Роберт Блеквілл за Джорджа Буша і Філіп Гордон за Барака Обами – минулого місяця написали есе, в якому підтвердили, що у світі почалася нова холодна війна.

Вони зробили такий висновок, оскільки «з тих пір, як Володимир Путін став президентом у 2012 році, Москва вторглася до України і приєднала Крим; окупувала Східну Україну; розгорнула значні збройні сили і провела нещадну бомбардувальну кампанію в Сирії для підтримки президента Башара Асада; провела військові навчання, спрямовані на залякування східноєвропейських урядів; втрутилася у східно-європейські політичні системи; і погрожувала відрізати постачання газу найенергозалежнішим європейським державам».

Американські експерти зазначають, що Путін «ставиться глибоко вороже до демократичних змін у Росії, і він – справжній параноїк щодо того, що, на його думку, є спробами США витіснити Путіна. Він обурений пануванням США у світі після закінчення холодної війни». Блеквілл і Гордон вважають, що, «якщо Путін говорить, як ворог, і діє, як ворог, отже, він – і є ворог».

А тому, стверджують експерти, необхідні жорсткіші заходи, ніж просто санкції. Йдеться про посилення контролю над соціальними мережами, такими як Facebook, в яких є російський політичний контент; реалізація тих погроз щодо «таємної інформації» про Путіна та його довірених осіб, зміцнення військ НАТО в Європі; введення додаткових санкцій щодо країни – ні інвестиціям, ні кредитам, ні візам росіян зі списку санкцій; надання Україні зброї, якщо Росія не буде дотримуватися Мінських угод і не припинить вогонь на Донбасі, а також заблокує експорт нафти і газу з Росії в Європу.

Путін, будучи вороже налаштованим до демократій за межами Росії, ставиться глибоко вороже до демократичних перетворень і всередині своєї країни, що лише підкреслює страх російської влади щодо незалежних особистостей або інститутів громадянського суспільства.

Найбільше це виявляється у тій рішучості, з якою російська влада блокує антипутінську передвиборну кампанію Олексія Навального і усуває його від участі в президентських виборах у березні 2018 року. Навальний навряд чи переможе Путіна, але популярність 41-річного юриста серед росіян та його багаторічна боротьба з корупцією в російських верхівках явно не влаштовує Путіна.

Незважаючи на те, що державним каналам заборонено показувати Навального, соціальні мережі надають йому чудову платформу для його кампанії. Його фільм про екстравагантну садибу прем'єр-міністра Дмитра Медведєва з моменту появи на YouTube у березні 2017 року переглянуло понад 26 мільйонів користувачів. І це спонукало тисячі прихильників Навального в червні минулого року виходити на вулиці міст по всій країні. Спочатку Навальний був обережним у своїх нападках на Путіна, але тепер він звинувачує президента з усією рішучістю.

Аналітик Антон Барбашин вважає, що «для уряду Путіна Навальний залишиться головним завданням. Він зміг створити найпотужнішу незалежну політичну машину, яка діє по всій країні і здатна надати справжню альтернативу авторитаризму Путіна для наступного покоління росіян».

Кілька разів Навальний вже був заарештований і кілька разів відбував покарання у в'язниці. Тепер йому може бути пред'явлено нові звинувачення після того, як Навального було затримано на мітингу  28 січня.

Багато спостерігачів бачать у відстороненні Навального від виборів ознаку того, що наступний шестирічний термін президентства Путіна – останній, згідно з конституцією, – буде найрепресивнішим. Якщо він не змінить Конституцію, щоб залишитися президентом ще на один термін, це буде означати, що Путін почне шукати наступника, який може захистити його від юридичних або інших проблем після його відходу. І, швидше за все, в Росії почнеться боротьба за владу, яка може бути огидною і небезпечною для всього світу.

Сьогодні з усіх наявних на російському політичному ландшафті громадських діячів, Навальний – найнадійніша кандидатура, яка може обіцяти Росії світле майбутнє, а також модернізацію. Електоральна база Навального – це, в основному, 20-річні та 30-річні росіяни. Які, в міру того, як будуть ставати старшими, допомагатимуть Навальному ставати все популярнішим серед широких верств населення. Поки здається, що Навальний зможе дотримуватися заявленого курсу. Але Росії, ймовірно, доведеться пережити темні часи, перш ніж Навальний заявить про своє право на лідерство.