Людство добуватиме метали із підводних вулканів. Цьому допомогло шпигунське протистояння

Канадська компанія Nautilus Minerals збирається почати добування дорогоцінних металів із глибоководних вулканів.

Один з головних металів - кобальт. Він потрібен для будівництва екологічно чистих сонячних і вітряних станцій, Volkswagen і Tesla використовують його при виробництві свої автомобілів. Компанія стверджує, що виробництво буде нести мінімум загрози для океанічних вод. Але місцеве населення і міжнародне співтовариство стурбоване, повідомляє ВВС.

Три кораблі почнуть роботу на схилах підводного вулкана. Працювати будуть в зоні гідротермальних отворів - невеликих кратерів, які постійно вивергають, по суті - вентиляційних отворів вулкана. Місцеві називають цю територію "Солвара" - "солена вода". Стінки вентілаціонних вулканічних шахт в 10 разів багатші на корисні копалини, ніж руди на суші. Зуби машин буду кришити їх. По трубах максимально подрібнені шматки будуть підніматися вгору. Переробний завод буде перебувати просто на кораблі.

Але в гідротермальних хребтах присутні спільноти морського життя - равлики, хробаки і креветки, які розвинулися, щоб впоратися з дуже специфічними умовами. У деяких випадках ці істоти вкрай рідкісні, тому перспектива глибокої морського видобутку вельми суперечлива. Федеральний інститут геофізичних досліджень і природних ресурсів Німеччини провів комп'ютерне моделюванння. Вони припускають, що масивні машини можуть бути такими ж широкими, як п'ять бульдозерів, що стоять пліч-о-пліч. Це може підняти 1000 тонн осаду на годину. Протягом 10 днів, за їх оцінками, тонка ковдра пилу може вкрити площу морського дна в радіусі 12 км, задушивши все, що там живе.

Проте, проектом зацікавилися Китай і Японія. Nautilus Minerals прогнозує, що тільки від видобичі міді новий підводний промисловість в океанах по всьому світу може приносити $ 30 млрд га рік до 2030 року. Вважає, що виробництво буде більш екологічно чистим, ніж наземне. До того ж дозволить зменшити роботу шахтарів. Багато з них працюють у наівпрабських умовах. До праці на шахтах залучають малолітніх дітей.

Місцеві жителі стривожені. Вони залежать від рибного лову й бояться, що підводне буріння зашкодить йому. У розповіді про те, що воно принесе прибуток, не вірять. Наземні шахти вже довго працюють, кажуть, а населення все ще за межею бідності. Люди живуть в будинках, зведених із листя бамбука і саго.

З огляду на невизначеність щодо ризиків для морського середовища, Європейський парламент закликав до мораторію на видобуток до тих пір, поки не буде проведено більше досліджень.

Все почалося зі шпигунської історії

Улітку 1974 року великий і дуже незвичайний корабель вирушив з Лонг-Біч у Каліфорнії. Він прямував в район посеред Тихого океану. Його власники хвалилися, що вони відкрили нову епоху. Корабель був обладнаний вежею і новітнім бурильним спорядженням. Власники оголосили, що пробиратимуться крізь глибокі води до корисних копалин і рідкісних металів, що можна добути зі скель морського дна.

Експедиція була фейком. Обманом холодної війни. Реальною метою був втрачений радянський підводний човен К-129. За шість років до того він затонув у майже 2500 км на північний захід від Гавайських островів. На борту перебували балістичні ракети з атомними боєголовками. Росіяни не змогли знайти її. Але американська мережа підводних прослуховувань виявила шум вибуху, що в результаті привів до місця аварії. Човен лежав на глибині майже 5 км. Занурення було найглибоководнішим за всю історію. Але воно того вартувало. Дослідники мали можливість досліджувати ядерну зброю СРСР і проникнути в принципи військово-морської комунікації. Найскладнішим завданням було зробити це так, щоб у Москві не дізналися.

ЦРУ розробило план "Азоріан". Шпигуни постаралися пустити пил в очі. Оголосили, що судно буде шукати марганцеві конкреції - схожі за розміром на картоплю камені, розкидані по глибоководних рівнинах.

У проекту повинен був бать багатий і ексентрічний ватажок. Мільярдер Говард Гьюз був ідеальним для цієї ролі. Він погодився і від його імені був розроблений унікальний корабель.

Hughes Glomar Explorer був оснащений технологіями, як у фільмі про Джеймса Бонда. Його піддон міг помістити цілий підводний човен. Його планували захопити гігантськими кігтями. Вартість проекту склала $500 млн. Приблизно стільки ж вартувало запустити "Аполлон-11" на Місяць. На реалізацію проекту пішло 6 років.

Весь цей час американці наполегливо вдавали, що готуються до підводного добування копалин. Відвідували профільні конференції і розповідали про свої плани. Відкрили такі спеціальності у вузах. Навіть зібрали кілька конкрецій. Але поруч з Hughes Glomar Explorer постійно бовтались радянські кораблі-шпигуни і намагалися підслухати розмови.

Субмарина важила 2 тис. тон. 5 км сталевих труб, необхідних для її підйому, додали ваги. Операція почалася 3 липня - коли президент США Роберт Ніксон покинув конференцію з безпеки в Москві. Підводні камери показували десятки плазунів на залишках субмарини, ракоподібних і велику білу рибу, схожу на акулу.

Не дивлячись на числені поломки, сталеві кігті успішно захопили судно, але в якийсь момент воно розламалося. Вдалося підняти тільки передню частину. Ракети і книги з військовими кодами так і не знайшли. ЦРУ стверджувало, що досить було і добутої інформації. Через рік подробиці операції стали відомі і від спроб продовжити пошуки відмовилися.

Історія шокувала деякі реальні гірничодобувні компанії. Випадок міг би назавжди поставити хрест на ідеї глибоководного видобутку мінералів. Але він навпаки показав, що при достатньому вкладенні грошей вона можлива. Перші машини для неї створили майже через 50 років після проекту ЦРУ.

У Великій Британії планують відновити роботу єдиної у країни підземної золотовидобувної шахти. Щодо неї сперечаються вже протягом кількох років. Шотландська гірнича компанія, яка сподівається видобути приблизно 5 тонн золота в селі Тиндрум, нарешті отримала підтримку та дозвіл на це. Зазначається, що це має привернути увагу як туристів, так і пар, які хочуть отримати до весіль обручки із шотланського золота .