"Чотири ракети змусили росіян благати про перемир'я" - топ-10 військових операцій АТО

10 операцій Збройних сил України, що змінили хід війни і дозволили зберегти незалежність України.

"Цей перелік помітно відрізняється від тієї версії війни, яку з літа 2014 року нам нав'язували кілька антиурядових ЗМІ, а також піар-служби деяких добровольчих формувань. Про багато викладених фактів низка читачів дізнається вперше, хоча вони й знаходяться у вільному доступі. Під час дослідження використовували книги Сержа Марко "Хроніка гібридної війни", Михайла Жирохова "Боги гібридної війни", матеріали Олександра Шульмана і Романа Туровца", - повідомив Олександр Сурков, історик.

1. Захоплення Донецького аеропорту (26 травня 2014)

Зведений загін, в який увійшли підрозділи 95-ї аеромобільної бригади, 3 і 8 полків, 140 центру спеціального призначення (всього 243 людини) несподіваним ударом за підтримки штурмової авіації вибив із будівлі Нового терміналу Донецького аеропорту угруповання противника (400-450 осіб), якою командував колишній командир донецької "Альфи" Олександр Ходаковський.

Сепаратисти очікували, що українські військові здадуть аеропорт, тому потай підготовлена контратака увінчалася успіхом і завдала відчутного тактичного і морального удару по противнику.

Встановлення контролю над частиною будівель аеропорту дозволило утримувати ДАП до 22 січня 2015 року, сковуючи противника і не даючи йому просуватися. Це зіграло важливу стримуючу роль при "великому вторгнення" російських регулярних сил наприкінці серпня.

2. Звільнення Дзержинська (зараз - Торецьк) (21 липня 2014)

Вранці 21 липня дві групи спецназу 73 і 140 центрів увійшли в Дзержинськ, маючи завдання взяти під контроль ключові об'єкти (будівлю адміністрації і позицію батареї "Град") для того щоб забезпечити входження у місто основних сил. Однак група, яка захопила адміністрацію була виявлена і заблокована сепаратистами. Дізнавшись про початок штурму, з Горлівки, що знаходиться в 15 км, вийшла колона бойовиків чисельністю приблизно 200 осіб у супроводі танків і БТР. Це були практично всі сили, які мав польовий командир Безлер (Бєс), до того часу прославився своєю жорстокістю. Дізнавшись, що Дзержинськ увійшла механізована група, підрозділи МВС і ВСУ не ризикнули заходити в місто.

Сім з половиною годин спецназівці 73 центру і бійці 140 центру, які прийшли на допомогу, при точкової підтримки артилерії і штурмової авіації утримували будівлю адміністрації, успішно відбиваючи всі атаки ворога.

За результатами бою, загони сепаратистів, які перебувають у Дзержинську були знищені і розсіяні, а бронетехніка спалена. Бойовики змушені були "розсипом" панічно втікати з міста.

За різними оцінками групу спецназівців (трохи більше як 40 чоловік) знищила до 150 одиниць живої сили противника, після чого "Бєс" так і не зміг відновити бойовий потенціал свого угруповання. Жодна будівля (крім міськадміністрації, яку сепаратисти підпалили вогнеметами) і ні один мирний житель в Торецьку не постраждав. Втрати українських спецназівців склали - один тяжкопоранений, шість легкоранені і жодного вбитого.

3. Звільнення Лисичансько-Сєверодонецької агломерації (24 липня 2014)

Влітку 2014 року Лисичанськ та Сєвєродонецьк був ключовими населеними пунктами в системі оборони для бойовиків ЛНР. Вони обладнали позиції на пануючих висотах, у містах встановили блокпости, в житлових будинках організували вогневі точки. Загальновійськова операція, яка була спланована Генеральним штабом здійснювалася під командуванням полковника Забродського (командира 95 омбр). Батальонно-тактичні групи 95 і 51 бригад і сили добровольчого батальйону "Донбас", діючи узгоджено, вийшли з різних сторін на околиці Лисичанська, взяли під контроль мости і виставили свої блок-пости. Сил для повного оточення Лисичанська не вистачало, тому місто визволяли поетапно.

У місті противник чинив запеклий опір, але стримати наступ українських військ йому не вдалося. Блокпости на перехрестях розбивали танками, вогневі точки і снайперські позиції придушували стрілецькою зброєю і гранатометами.

Звільнення Лисичанська дозволило відновити контроль над кількома районами Луганської області, в результаті чого російським батальонно-тактичних групам, які вдерлися через місяць на територію України, так і не вдалося здійснити прорив у глиб країни в цьому напрямі.

4. Артналіт на російську колону під Савур-Могилою (13 серпня 2014)

У цей день від розвідувальних підрозділів надійшла інформація про появу колони 18 окремої мотострілкової бригади РФ в районі Сніжного. Було здійснено ракетний удар по голові колони. Після доповіді розвідки про поразку голови колони та її зупинки було завдано ракетного удару по хвосту.

Після блокування колони між ураженої головою і хвостом був здійснений вогневий удар з поділом точок прицілювання кожної бойової машини "Смерч" вздовж колони. За словами одного з артилеристів: "Однією Точкою зупинили, інший заблокували, а потім Смерчами причесали..."

Колона була повністю знищена, мало кому вдалося врятуватися. За даними агентурної розвідки, загальні втрати техніки склали 46 одиниць. Хаосу додав той факт, що одна з ракет потрапила в найближчу заправку, яка вибухнула.

5. Артналіт на штаб російської угруповання (24 серпня 2014)

У штаб АТО від одного з розвідпідрозділів надійшла інформація про виявлення командного пункту "Центру територіальних військ Південного округу" (так називалася угруповання російських військ, введена на Донбас). КП був неподалік від Луганського аеропорту біля села Новосвітлівка і був замаскований під польовий вузол зв'язку.

Негайно по скупченню людей і техніки було нанесено два ракетного удару: по пункту управління дві ракети "Точка-У", по скупченню особового складу і техніки - чотири ракети "Точка-У". В результаті всі цілі були повністю знищені. За даними агентурної розвідки противник втратив близько п'ятдесяти військовослужбовців, які входили до складу штабу в числі яких було два генерали. Завдяки здійсненню цієї операції російські війська втратили керованість і не змогли розвивати вторгнення, що в кінцевому підсумку призвело до того, що представники РФ змушені були почати переговори про перемир'я.

6. Артналіт на штурмову колону РФ під Новоазовськом (1 вересня 2014)

В ніч з 01-02.09.2014 року поблизу населеного пункту Новоазовськ було виявлено скупчення особового складу та техніки супротивника, які призначалися для штурму Маріуполя. За рішенням штабу АТО було завдано ракетного удару, в результаті якого батальйонна тактична група втратила боєздатність і "керованість", після чого була виведена на територію РФ, а Маріуполь не був захоплений.

За деякими даними, після цього удару НГШ РФ Герасимов особисто зв'язався з Віктором Муженко і просив дати можливість евакуювати велику кількість поранених і вбитих, сама ж евакуація тривала приблизно три доби.

7. Рейд десантників (1-5 вересня 2014)

У кінці серпня резерви ВСУ були вичерпані і південний напрямок (сектор "М") виявилося практично не прикритим боєздатними підрозділами. Щоб зберегти контроль над районом, підрозділам 79 і 95 аеромобільних бригад було віддано розпорядження на здійснення маршу з районів Краматорськ і Слов'янськ в бік Маріуполя.

Просуваючись з безперервними боями, війська вибили повстанців з Вугледара, Володимирівки, Благодатного, Новотроїцького, Оленівки, Миколаївки та Докучаєвська. Було виявлено і знищено велику кількість бойовиків, озброєння та військової техніки.

4 вересня були проведені "демонстраційні дії" в напрямку Волноваха-Маріуполь і назад.

5 вересня за підтримки артилерії штурмові загони 79 і 95 аеромобільних бригад перейшли річку Кальміус і приступили до звільнення Тельманове та Новоазовська, однак настало перемир'я змусила їх повернутися.

Рейд аеромобільних бригад, в якому в цілому брало близько 1500 чоловік був прийнятий супротивником за широкомасштабний конрнаступ української армії. Це дозволило повернути контроль над рядом населених пунктів, не дати захопити Маріуполь і зупинило вторгнення на південній ділянці бойових дій.

8. Підрив греблі на річці Карапулька (2 лютого 2015)

Развідгрупа українського спецназу на дамбі, що перекриває річку Карапульку в 6 км від Логвиново були виявлені сліди російських танків, які проводили інженерну розвідку переправи. Дамба шириною близько 15 метрів розташовувалася на лінії Горлівка - Логвиново, перехід по ній бронетанкової групи противника забезпечив би перетворення Дебальцевського плацдарму, де вже точилися запеклі бої, в котел.

Дочекавшись темряви командир групи спецназу капітан-лейтенант Ковальчук висунувся разом з інженерами до греблі вантажівкою "Урал", в якому було близько 400 кг тротилу.

Прикриваючи саперів, спецназівці вели вогонь по спостережного пункту противника, де знаходилося близько 20 сепаратистів. Пробивши шурфи, сапери, діючи під вогнем, заклали заряди і незадовго до підходу ворожої колони підірвали греблю, зробивши неможливим використання її для переправи техніки.

Завдяки чітким і грамотним діям саперів і бійців спецназу, противник змушений змінити плани, що дозволило утримати контроль над цією ділянкою оборони і не дати заблокувати угруповання складову близько 6000 чоловік під Дебальцеве.

Свідчення одного з учасників: "Ядерний грибок доводилося бачити? Ну, от штука кшталт такого. Балки - їх просто так фуххх! – як пушинки розкидало. І утворилася величезна яма. Противник висунувся – ну а шо вже, хай подалі собі засуне цю греблю..."

9. Артналіт на залізничну станцію Іловайськ (13 лютого 2015)

У розпал боїв під Дебальцеве у відповідь на обстріл російськими "Смерчами" штабу АТО, розташованого на аеродромі Краматорськ, за місцем базування російських артилеристів - в районі залізничної станції Іловайськ був нанесений удар відплати. При плануванні артилерійської атаки розвідкою були виявлені два ешелони з особовим складом, боєкомплектом та пальним, які в цей момент знаходилися на залізничній станції Іловайськ.

Удар "Смерчів" знищив обидва ешелони, з яких, як з'ясувалося пізніше, якраз вивантажувалась російська батальйонно-тактична група, призначена для захоплення Волновахи.

В результаті миттєвої реакції артилеристів було зірвано широкомасштабний наступ, в якому захоплення Дебальцеве, за задумом російських штабістів, було лише початковим етапом.

10. Відбиття ворожої атаки під Мар'їнкою (3 червня 2015)

3 червня війська сепаратистів у складі приблизно двох батальйонно-тактичних груп рушили на штурм Мар'їнки - міста-супутника, що лежить на південний захід від Донецька. Українські підрозділи, які отримали розвіддані про підготовку штурму, відійшли в тил, потай підтягнувши артилерію, і взяли противника в "вогневий мішок".

В результаті грамотних дій було завдано вогневе ураження всіх груп противника. На мосту в Петровському районі українська артилерія накрила кілька одиниць військової техніки ДНР, і та заблокувала бойовикам відхід. Бойовики намагалися прорватися назад в Донецьк, але шляхи відходу прострілювалися артилерією і стрілецькою зброєю. Частина бойовиків сховалася на кінній базі в Мар'їнці, але, після нанесення вогневого ураження, вони в паніці кинулися тікати, прориваючись в Донецьк.

Бойові дії під Мар'їнкою чітко показали як російським окупантам, так і всьому світу, що українська армія за рік війни стала грізним супротивником і в змозі утримувати зайняті позиції. Після цього спроб силового захоплення українських населених пунктів супротивник більше не робив.

З травня 2014 року по березень 2018 року на підконтрольній Україні території Донбасу від мін та вибухонебезпечних залишків війни загинули щонайменше 355 цивільних осіб, ще 1456 зазнали порань.