США або російський газ. Що вибере ЄС?

Газопровід Північний потік-2, який Росія планує прокласти через Балтійське море до Німеччини, можна вважати передовою наростаючого конфлікту між Європою та США.

Минулого четверга видання The Wall Street Journal повідомило, що Дональд Трамп вимагає від Німеччини припинити будівництво Північного потоку-2. Американський президент назвав це однією з умов торговельної угоди, згідно з якою тарифи на сталь та алюміній залишаться в Європі незмінними.

США вже тривалий час виступають проти Північного потоку-2, апелюючи до енергетичної незалежності Європи та потреб України, чия роль у транспортуванні російського газу опиниться під сумнівом після появи нового газопроводу. Нещодавно у США заявили, що існує також ймовірність того, що Північний потік-2 дозволить Росії встановити у Балтійському морі засоби підслуховування та спостереження. Мовляв, газопровід будують паралельно до існуючого Північного потоку-1, який Росія запросто може використовувати у шпигунських цілях.

Тим не менш, європейці давно сумніваються у благородності мотивів Держдепу. Виходячи з положень документу про боротьбу з американськими противниками через санкції за 2017 рік, американська опозиція Північному потоку-2 цілком відповідає вимогам адміністрації «надавати пріоритет експорту енергетичних ресурсів США з метою створення нових робочих місць, допомоги союзникам та партнерам, а також посилення зовнішньої політики». На думку німецьких політиків, спроби США призупинити будівництво Північного потоку-2 є частиною політики збільшення експорту зрідженого натурального газу, американська частка якого у 2017 році складала 5%.

Обсяги крихітні, позаяк витрати на транспортування роблять американський газ значно дорожчим за той, що іде з Близького Сходу. І щонайменше на 20% дорожче за той, що надає російський Газпром. Та навіть якби питання з ціною залагодили, Німеччині потрібно, щоб увесь газ ішов з одного джерела, позаяк країна має намір ліквідувати свої атомні та вугільні підприємства.

Канцлер Ангела Меркель усвідомлює, що Північний потік-2 становить політичну проблему. Зважаючи на морське розташування, на газопровід не поширюється енергетичне законодавство ЄС. І в Брюсселі цим неабияк переймаються. Деякі східноєвропейські країни, особливо Польща, рішуче налаштовані проти газопроводу, бо вбачають у ньому засіб посилення впливу Росії. Крім того, там пам’ятають свій вкрай негативний досвід співпраці з Газпромом. На думку Меркель, найбільший моральний трюк лежить у площині українського питання: збідніла нація може втратити щонайменше $2 млрд транзитного збору. Газпром, як і погрожував напередодні, обходитиме Україну та використовуватиме лише Північний потік і турецькі газопроводи.

Кілька тижнів тому Петер Альтмаєр, міністр економіки Німеччини, приїжджав до Києва та Москви з метою домовитись при умови, які б дозволили використовувати як Північний потік-2, так і зберегти можливість транзиту через Україну. Нічого з перемовин до преси так і не потрапило, але обидві зустрічі мали успіх. Про це свідчить поїздка Меркель в Сочі на зустріч з президентом Володимиром Путіним, де той пообіцяв продовжувати використовувати транзит через Україну, «якщо це буде економічно доцільно». Такий відхід від попередньої російської території відкриває дорогу для перемовин.

А також виставляє американське втручання ще більш ворожим та контрпродуктивним: подібні заходи бісять німецьких та інших європейських політиків і аж ніяк не роблять їх більш піддатливими до переговорів.

«Для мене особливо важливо те, що таким чином ми не потрапляємо в незаплановану та позбавлену структури боротьбу на трьох, чотирьох, п’яти фронтах навколо високих тарифів, тяжких санкцій та взаємної недовіри, – сказав Альтмаєр в п’ятницю на каналі ARD TV. – Коли США кажуть «Америка передусім висуває свої економічні інтереси на перший план», ми також повинні зважати на той фактор, що європейці змушені захищати свої інтереси».

ЄС уже зайняли міцну позицію щодо тарифів Трампа. «Ми не будемо вести переговори з Дамокловим мечем, який висить над нашими головами», – сказав президент Європейської Комісії Жан-Клод Юнкер. Під час саміту у Софії лідери ЄС погодились не відступати від своїх позицій зберегти ядерну угоду з Іраном, з якої вийшли США. ЄС вводять в дію свій так званий блокуючий статут, що передбачає захист європейських компаній від екстратериторіальних санкцій США, які торкнуться усіх, хто веде бізнес в Ірані.

На додачу до цих конфліктів, США погрожує санкціями європейським компаніям, пов’язаним з Північним потоком-2, у тому числі таким могутнім мультинаціоналам як Royal Dutch Shell, Austria’s OMV, France’s Engie, Germany’s Uniper та Wintershall. І зараз на боці Німеччини навіть ті чиновники ЄС та національні лідери, які особливою любов’ю до Північного потоку-2 раніше не відрізнялись. Американські санкції не лякають німецький уряд, а тільки посилюють опір. «Це ще один тягар для трансатлантичних відносин», –вважає Петер Бейєр, чиновник німецького МЗС.

Якщо США справді переймаються питанням України та енергетичної безпеки Європи, вони мають дозволити Німеччині та іншим європейським партнерам проштовхнути договір між Росією та Україною. Європейці достатньо сильно налаштовані не діяти собі на шкоду, маючи при собі все необхідне задля плідної співпраці з Газпромом, 62% доходів якого надходять з Європи. І європейські країни навіть більше зацікавлені в стабільній Україні, ніж США: країна знаходиться на кордоні з ЄС, а її жителі насолоджуються безвізом.

Сама ж адміністрація Трампа, здається, отримує задоволення від багатосторонніх диспутів з європейськими партнерами, очікуючи, що останні поступляться в усіх спірних питаннях. Та навіть якщо ЄС часто виглядає слабким та неефективним, він також може проявити впертість. І чим більше на них буде тиснути Трамп, тим більше йому опиратимуться.