Закон про нацбезпеку. Що зміниться

Закон про нацбезпеку. Що зміниться
Новий закон «Про національну безпеку та оборону» дещо кращий від того, що спершу подавався до парламенту, але ще дуже слабкий і занадто декларативний
Закон, скоріше, нагадує такий собі меморандум про напрямок роботи, а не прикладний документ.
Бачу, що після його прийняття звучить спокійне незадоволення із штаб-квартири НАТО і від наших американських союзників. Фактично, задумки, які вкладалися в цю ідею, не були реалізовані.
Та в ньому дійсно є спроби зафіксувати ті речі, на яких наголошували його ідейні натхненники - політичне керівництво НАТО та Держдеп США. Вони висловили деякі думки щодо управління ресурсами і військами на основі доповідей декількох генералів. Це був ґрунтовний аналіз ситуації в Україні ще з початку війни зі станом оборони та безпеки, матеріально технічного забезпечення, управління військами, оперативно-тактичної підготовки, вишколу військ та тактичних можливостей під час проведення воєнних операцій.
Що вдалося вирішити? По-перше, розділити воєнно-тактичні та цивільні функції в системі нацбезпеки та оборони. По-друге, розділити розуміння та поняття, що таке безпека і оборона. У нас ці речі змішувалися: іноді регулярні війська застосовувалися під час проведення мітингів, що категорично забороняється, бо провокує застосування сили. Це недопустимі речі.
Вдалося також зробити деякі речі в питаннях матеріального забезпечення військ і ведення відповідних тактичних операцій. Це видно через спроби розділити функції начальника Генштабу і Головнокомандувача ЗСУ. Але це питання непросте. Сама модель, яка є в Україні, не передбачає існування начальників штабів окремих інституцій в питаннях оборони. Тому ще не зрозуміло, як це буде робитися, яку функцію тут буде відігравати начальник Генштабу. Це вже видно хоча б на прикладі так званої нинішньої ООС. Крім норм права, ще є правила та традиції правозастосування, тому над цим треба думати.
Біда в тому, що уряд фактично як не мав, так і не має стосунку ні до питань безпеки, ні до оборони. Лишається лише участь міністра оборони у засіданнях Кабінету Міністрів та відповідний бюджетний рядок. Насправді, і тут вимога фінансування цього сектору на рівні 5% ВВП, з яких 3% – на оборону, абсолютно ніяк не відображається в технологічних процесах. Ця цифра ще абсолютно нічого не означає, тому що, як і раніше, братиметься «зі стелі», як зазвичай це робиться при написанні проекту бюджету.
Ще гірше, що фактично всі ці намагання паралізовані збільшенням повноважень в питаннях кадрового забезпечення, оперативно-тактичного управління та стратегічного планування, які отримав Верховний Головнокомандувач. З моєї точки зору, останні чотири роки показали, що бездіяльність саме у цих напрямках є фатально катастрофічною.
Я вже не кажу про те, що в законі чітко не означено роль громадянського суспільства. Таке враження, що там немає цивільного контролю за військами. Так, є спроби зробити це через певні кадрові призначення, але насправді вони абсолютно ніяк не будуть реалізовуватися. Це мертвонароджені норми, які ніяк не інтегровані ні в громадський сектор, ні в парламентський комітет. Там знову фактично залишається за бортом вся система публічного контролю за питаннями оборони та безпеки. Це те, над чим ще доведеться працювати.
І ще одне. Цей закон зобов’язує внести зміни в цілий ряд паралельних законів та підзаконних актів. Але від того, як це буде робитися, залежить те, що реально зможе цей закон змінити.

Related

Політика 6600726294826289134

Дописати коментар

Follow Us

Translate

Hot in week

Recent

Comments

Народ проти-політичне ток-шоу

Виберіть бажане відео, натиснувши "PLAYLIST" у лівому кутку цього програвача.

Google+ Followers

Варто подивитись

Виберіть бажане відео, натиснувши "PLAYLIST" у лівому кутку цього програвача.

Facebook

Кількість переглядів

Яндекс.Метрика
item