Похоронний дзвін для турецької демократії. Світові ЗМІ про перемогу Ердогана

У Ердогана є всі шанси увійти в історію Туреччини з рекордним терміном правління

У неділю, 24 червня, в Туреччині відбулися дострокові президентські і парламентські вибори. Перемогу на них, згідно із попередніми підсумками голосування, здобув чинний президент Реджеп Тайіп Ердоган. Незважаючи на потужну виборчу кампанію, проведену турецькою опозицією, він зумів перемогти вже в першому турі, набравши майже 53% голосів. Його найближчий опонент Мухаррем Індже отримав близько 31%.

Правляча політсила Ердогана - Партія справедливості та розвитку - також здобула перемогу на парламентських виборах (42%), однак вперше за 15 років втратила більшість у парламенті. Втім, вона напевно сформує коаліцію зі своїм колишнім партнером - Партією націоналістичного руху, чий результат перевершив очікування експертів (11%).

Ердоган очолить оновлену Туреччину: згідно з проведеною в країні конституційною реформою, він отримає безпрецедентно широкі президентські повноваження: зможе особисто призначати суддів, міністрів і віце-прем'єрів, оголошувати надзвичайний стан, видавати декрети, які мають силу закону. Пост прем'єр-міністра буде скасовано.

Ердоган вже перебуває при владі 15 років (11 років він був прем'єром країни, перш ніж зайняти пост президента в 2014-му) і може стати рекордним політичним "довгожителем" Туреччини. Нова конституція дозволяє йому балотуватися ще як мінімум один раз, що розширило б його повноваження до 2028 року.

Західні аналітики вже називають Ердогана "новим султаном" і аналізують, що означає для Туреччини його перемога. НВ зібрало фрагменти з найцікавіших матеріалів іноземних ЗМІ.

CNN

Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган пережив найсерйозніший на даний момент виклик своєму політичному пануванню і посилив контроль над країною, якою він править вже 15 років.

З перемогою на виборах Ердоган отримає масштабні нові повноваження, коли вступить на посаду. У минулому році він ледь виграв референдум, щоб перетворити парламентську систему країни на сильну президентську форму правління, що його критики назвали кричущим захопленням влади. [...]