"Мені 28, і я ніколи не мав оргазму…"

Аноргазмія - один з найрідкісніших сексуальних розладів серед чоловіків

Автор бажає зберегти анонімність

Це стаття на сексуальну тематику, призначена тільки для дорослих.

Я маю власну квартиру в Лідсі - невеличку, але гарну. Щосереди я граю з друзями у футбол. Потім ми йдемо на пиво. Люблю велосипедний спорт і проводжу вихідні переважно в сідлі.

Минулого літа я брав участь у доброчинному велопробігу з Лондона до Парижа. На роботу ходжу у костюмі, і коли випадково бачу себе у дзеркалі, то мимоволі думаю: "А на вигляд ніби нормальний…"

Але я не почуваюся нормальним.

Я страждаю на аноргазмію - нездатність досягати оргазму, попри стимуляцію. Це один з найрідкісніших сексуальних розладів серед чоловіків, хоча, за статистикою, лише близько 25% чоловіків досягають оргазму при кожному статевому контакті.

Аноргазмія - розлад, коли людина ніколи не має оргазму при статевому контакті з іншою особою - виникає з різних причин. Часом причина фізична - наприклад, наслідок операції на простаті. Але часто, як і в моєму випадку, причина психологічна.

Коли мені було 12 років, мене намагався зґвалтувати друг сім'ї. Думаю, саме через цю травму мені не вдається досягти оргазму з іншою людиною. Я починаю схилятися до думки, що вже і не вдасться. Ще з підліткового віку це заважає мені будувати серйозні стосунки.

Коли я був молодший, то удавав, що це неважливо, або казав собі, що рано чи пізно я з цим розберуся. Я приводив додому дівчат, і ми займалися сексом, та через якийсь час у мене зникала ерекція, і нам обом було ніяково.

Деякі дівчата жартували, що "зірвали джекпот" - знайшли хлопця, з яким можна кохатися безкінечно. Та через кілька місяців стосунків усі вони дуже розчаровувалися, що я ніколи не доходжу до кінця.

Вони думали, що чомусь мене не задовольняють. Я старався їх заспокоїти, та врешті-решт вони завжди питали, у чому ж проблема, а я ні з ким не міг поділитися справжньою причиною.

Копирайт изображенияISTOCK/BBC THREE

Найдовший секс у моєму досвіді тривав близько двох годин. Чесно кажучи, під кінець нам обом було вже невесело. Дівчина явно не отримувала насолоди, а думала лише про мене і "чи скоро вже" - це тільки посилювало мою тривогу.

Певний час я закривав на це очі, але друзі почали одружуватися і заводити сім'ї, а я усе ще один. Чим далі, тим страшніше мені уявляти, як я веду нову дівчину в спальню, а далі бачу її обличчя, коли вона розуміє, що я "з дефектом". Утім, не менш страшно уявляти, що я проведу решту життя сам.

Я усвідомив серйозність своєї проблеми у 17 років, коли уперше спробував зайнятися сексом. На той момент ми з моєю дівчиною зустрічалися майже рік, обоє були незаймані і, думаю, я був у неї закоханий.

Я почав мастурбувати у 13 років, та навіть тоді "фінішував" лише у половині випадків. Навіть підлітком, попри те, що я збуджувався і мав ерекцію, врешті-решт я стомлювався і мусив припиняти. Але я думав, що з дівчиною ця проблема минеться.

Уперше ми зайнялися сексом у суботу по обіді. Я чітко пам'ятаю той день - сонце заглядало у вікно її спальні, батьки поїхали на вихідні. Ми все спланували і дуже тішились. Ми почали цілуватися і пестити одне одного. У мене була ерекція, а моя подруга помітно хвилювалась - це мене навіть заспокоювало, значить, вона так само не знає, що робити, як і я.

Коли ми нарешті підійшли до суті справи, я раптом подумав: "А що як у мене не вийде? Що як я неповноцінний?" Не знаю, звідки ця думка взялася. Я рознервувався і втратив ерекцію. Ми зробили ще кілька спроб того ж дня - я знову обм'якав, мусив зупинятися і бачив, що мою подругу це дедалі більше бентежить.

Лише наступного ранку, після того як ми провели напружену ніч - лежачи в одному ліжку, але не торкаючись одне одного, нам нарешті вдалося здійснити статевий акт. Цього разу я втримав ерекцію, та після приблизно 30 хвилин сексу розгубився й не знав, що робити. Я розумів, що еякуляції не буде і що все так і триватиме, аж поки ерекція знову не зникне. Тож я вирішив симулювати оргазм.

Досі не знаю, чи моя подруга мені повірила, але принаймні не образилася. Відтоді мені ще кілька разів доводилося це робити - адже часом жінок ображає відсутність оргазму, бо вони думають, що причина в них, нібито я не знаходжу їх привабливими. Насправді це зовсім не так, але іноді простіше прикинутись, ніби "вже", ніж розповідати про свою проблему, а тим більше про її витоки.

Копирайт изображенияISTOCK/BBC THRRE

З роками, я намагався "лікуватися" порнографією. Якщо мастурбувати за переглядом порно, я часом можу отримати оргазм самостійно. Схоже, що порно відключає моє мислення і дозволяє зосереджуватися виключно на відчуттях. Та з віком я зрозумів, що це набуває форми залежності, а з живими людьми мені стає тільки складніше.

Часом мені хочеться спитати дівчину, чи не проти вона разом подивитися порно, приступаючи до сексу. Втім, враховуючи, що в мене рідко буває більше кількох побачень з однією і тією ж людиною, це якось неправильно. Гадаю, що з близькою людиною, якій я довіряю, можна було б спробувати. Можливо, це б допомогло.

Нещодавно я спробував поділитися цією проблемою з кількома друзями-чоловіками і виявив, що більшість з них теж пригадують випадки, коли вони не могли досягти оргазму чи ерекції. Та після їхніх слів підтримки ("З ким не буває, чувак!") мені ще складніше пояснити, що моя проблема - глибша.

Кілька тижнів тому я почав ходити до психотерапевта, який спеціалізується на сексуальних травмах. Ми говоримо про те, які саме хвилювання пов'язані у мене з близькістю та досягненням оргазму. Та найбільше я прозріваю, коли намагаюся описати свої відчуття під час збудження. Напевно, раніше я ніколи не описував їх словами. Якщо коротко, збудження супроводжується у мене сильним страхом: "Зараз я все зіпсую!" Цей страх і ця думка пульсують у мене в голові.

Тривалий час я почувався дуже самотнім у своїх переживаннях. Часто можна прочитати про аноргазмію у жінок, але не в чоловіків. А якщо десь і пишуть про чоловіків, то їхні емоції зазвичай замовчуються.

Роками я думав, що таких, як я, більше нема. Втім, розмови з психотерапевтом переконали мене, що насправді таких багато.

Я змирився з імовірністю того, що, можливо, я так ніколи і не досягну оргазму з іншою людиною. Водночас я маю підозру, що просто не дозволяю собі справжньої близькості - такої, щоби повністю довіритись партнерці.

Тож я вирішив тимчасово не ходити на побачення, допоки не зрозумію, чого насправді хочу від стосунків. І це мене не засмучує - навпаки, гадаю, це перший крок до одужання.

Записано журналісткою ВВС Three Александрою Джонс