Коли минула закоханість. Три типові варіанти розвитку стосунків. Пояснює психолог

Щоб після періоду закоханості не втратити стосунки і не впасти в співзалежність, потрібно працювати над собою і над своєю парою.

На початку стосунків між двома людьми виникає закоханість. Закоханість заснована на статевому потязі та гормональному сплеску. Цей механізм закладений в нас природою для продовження роду. Головне, що потрібно знати про закоханість, – вона завжди проходить. Закоханість – це ще не любов. Через півроку, рік, максимум – три, вона закінчиться.

І коли закоханість пройде, можливі лише три варіанти розвитку подій:

1. Стосунки закінчаться

Як би ми не романтизували закоханість, скільки б фільмів про неї не знімали і скільки б пісень не присвячували, потрібно пам'ятати, що закоханість – це всього лише закладений природою статевий інстинкт.

Дуже багато людей плутають любов і закоханість. Коли статевий потяг проходить, багатьом чоловікам і жінкам здається, що вони більше не люблять один одного, що між ними більше немає ні близькості, ні розуміння. Сексуальні стосунки сходять нанівець. Найчастіше пара просто розпадається. З якої величезної любові все починається, з такою ж чіткою переконаністю, що "всі мужики – козли" і "всі баби – стерви", закінчується.

Люди тікають, шукають новий зв'язок, шукають, в кого б ще закохатися, за рахунок кого отримати гормональний сплеск. І, рано чи пізно, знаходять таку людину. Тільки якщо перша закоханість тривала до 3 років, то друга буде вдвічі рази коротше, наступна – ще менше (єдиний виняток – якщо з моменту першої закоханості пройшло достатньо часу і мозок встиг забути, що таке дофамін).

2. Перехід до побудови співзалежних відносин

Можливо, за ці три роки ви встигли одружитися, у вас з'явилися діти, спільний бізнес, загальний побут. Ви звикли один до одного, вам зручно. При цьому сексуальне життя – невисокого рівня, емоційна близькість – теж. Особливої ​​любові немає. Все начебто нормально, але в той же час погано – йдеться про співзалежні стосунки.

У співзалежності люди роками сперечаються про фінанси, про роботу, про дітей. Йдуть постійні конфлікти, які ніколи не вирішуються. У таких відносинах один з партнерів може зраджувати, битися, маніпулювати, погрожувати піти. Можуть чергуватися періоди сильних сварок (віддалення) і величезної любові (близькості).

Близько 90% пар в Україні після закінчення періоду закоханості переходять до побудови співзалежних відносин. Вся справа в тому, що серед українців рідко зустрічаються люди з низьким ступенем співзалежності – вона або висока, або середня (інша крайність – високий ступінь контр залежності, що теж недобре). Відповідно, ми схильні будувати співзалежні стосунки.

У співзалежності немає любові як такої, є лише спільне проживання двох людей, пов'язаних певними узами – матеріальними, емоційними, соціальними. Звичайно, в таких відносинах є якась частка звички і навіть любові, але вона не партнерська. У таких відносинах жінка часто говорить: "У мене чоловік – третя дитина". Або чоловік каже: "Я повністю утримую свою дружину, вона ні на що не здатна".

Важка форма співзалежних відносин – коли один з партнерів залежний від алкоголю, азартних ігор, наркотиків, сексу (еротоман) або здійснює над іншим насильство (емоційне, фізичне).

Співзалежність настільки глибоко проникла в наше життя, що ми її практично не помічаємо. Більш того,  100-150 років тому співзалежні стосунки були типовими, нормальними. У нас навіть є якесь ідеалізоване сприйняття цього, мовляв, от колись були пари, були шлюби на все життя. Але це не зовсім так: шлюби були на все життя, а от хороші стосунки, як і сьогодні, були рідкістю.

Співзалежність або співзалежні стосунки – це головний ворог партнерських відносин.Співзалежність є або причиною самотності (як у чоловіків, так і у жінок), або – якщо стосунки все ж таки є – постійні конфлікти в парі, конфронтації, нерозуміння, зради.

3. Перехід до побудови партнерських стосунків

Це стосунки між рівними; стосунки, в яких ні чоловік, ні жінка нічого не винні. Партнерські відносини будуються на взаємоповазі, свободі, розумінні і любові. Такі відносини ще можна назвати взаємо залежністю. При взаємозалежності ми любимо партнера, боїмося його втратити, але в той же час знаємо, що впораємося без нього, виживемо і все одно будемо щасливі. Ми не залежимо від партнера ні матеріально, ні психологічно, ні ще якось.

А в співзалежних відносинах ми потребуємо іншої людини, "закриваємо" нею якісь свої проблеми. Наприклад, приходить чоловік і каже: "У нас немає сексу, немає сексуальних відносин". Начебто жінка – це якийсь придаток, який повинен задовольняти його сексуальні потреби. Або приходить жінка і каже: "Він мене не слухає, він мене не розуміє". Начебто чоловік – це якийсь механізм, який повинен постійно слухати, розуміти, підтримувати. Звичайно, ми можемо давати ці назви одна одній, але якщо хтось починає вимагати, це вже ознака співзалежності.

У партнерські відносини ми приходимо не для того, щоб отримати щастя за рахунок іншого – ми приходимо туди вже щасливими. Ми щасливі самі по собі, у нас всередині є якась опора. Коли ми щасливі і гармонійні, ми будуємо щасливі стосунки. Але коли ми нещасні в душі, по закінченню дофамінового періоду, опиняємося в пеклі. Нам здається, що ніяких щасливих стосунків не існує, що ніякої любові не існує. Здається, що наш партнер – суцільне розчарування. Насправді, це ознака того, що особисто в вашій душі є спустошення.

Щоб по закінченню періоду закоханості не втратити відносини і не впасти в співзалежність, потрібно працювати над собою і над своєю парою. Потрібно сепаруватися від своїх батьків, стати максимально незалежними і цілісними. Якщо ви вже в стосунках і зрозуміли, що вони співзалежні – не біда, зверніться до сімейного психолога і починайте працювати над цим. Щасливі, гармонійні стосунки можливі – потрібно тільки по-справжньому їх захотіти.