"Просто його батькам боляче, що про їхнього сина ніхто не згадує"...

СВІТЛА ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЮ...

Допоможіть допомогти: реальна нагода підтримати родину загиблого бійця.
Якщо працюєш із військовими, так чи інакше вони іноді звертаються по допомогу. Рідко – для себе, частіше – для родин загиблих побратимів.

От тепер подзвонив колишній начальник відділу прикордонної служби "Біловодськ" Луганської області, який два роки тому вивів майже сто своїх підлеглих зі зброєю і технікою із оточення бойовиків. Сказав, що родині одного із загиблих офіцерів потрібна допомога. Розказав, яким був Олександр Максименко. Як вони познайомилися у 2011 році, коли Олександр випустився із академії та був направлений до Луганського прикордонного загону. Яким талановитим розвідником був цей хлопець, скільки партій контрабандного вантажу затримав. Як почали дружити родинами. Як після початку війни він із побратимами приїздив на вихідні до Сашка та його вагітної дружини. Як Сашка вмовляли вивезти дружину до його батьків у Володимир-Волинський. 

Як згодом хлопець, який ніс службу за 80 км від лінії бойових дій, ділився із ними поганими передчуттями і казав, що відчуває – йому не довго лишилося. Як 9 вересня 2014 року вони здзвонилися і Саша розповів, що отримав наказ супроводити знімальну групу телекомпанії ІРТА, які хотіла зняти сюжет про дві сім'ї з села Бараниківка, що були розстріляні наприкінці серпня "Градом" з російської території.

Під час цього виїзду його машина була підірвана на радіокерованому фугасі. В автомобілі знаходились п’ять прикордонників, двоє з яких загинули миттєво, Саша та ще один військовий були важко поранені, водій отримав двосторонню контузію. Дорогою до лікарні Сашко, який отримав важкі поранення, загинув. Він не дожив до народження сина Давида 39 днів.

Ще він розповів, що помилка прикордонників полягала у тому, що військовий автомобіль прикордонників був досить помітно розфарбований (колір "попугаїв", як він сказав), тому та ДРГ, яка управляла фугасом, пропустила дві цивільні машини, але знищила машину прикордонників.

Коли після цієї розповіді запитали, то яка ж саме допомога потрібна родині загиблого, у відповідь почула: "Просто його батькам боляче, що про їхнього сина ніхто не згадує".
Тому знайте: якщо ви дочитали до цього моменту, то ви допомогли родині загиблого старшого лейтенанта, оперуповноваженого прикордонної оперативно-розшукової групи відділу прикордонної служби "Біловодськ", кавалера ордена "За мужність" ІІІ ступеня Олександра Максименка.

Хлопця, який заслужив, щоб про нього пам’ятали.

Автор: Євгенія Мазур