Чим зайняті боги. Американський фізик доводить, що інопланетяни борються з темною енергією, пересуваючи зірки

Згідно з новою гіпотезою, високорозвинені інопланетяни здатні переміщати зірки між галактиками, щоб "опалювати" свої планети

Американський астрофізик Ден Хупер опублікував роботу, в якій переглядає знамениті принципи Кардашева і робить цікаве припущення про те, які проблеми чекають на цивілізації, які досягли високого рівня розвитку.

Радянський астрофізик Микола Кардашев в 1962 році висунув теорію про три стадії розвитку цивілізації.

Відповідно до цієї теорії, цивілізація спочатку вичерпує ресурси своєї планети, потім береться за енергетичні ресурси своєї зірки, а потім використовує ресурси навколишніх зірок у своїй галактиці до тих пір, поки не виникне потреба переміститися в іншу галактику.

Людство, як нескладно здогадатися, зараз перебуває в середині першої стадії свого розвитку (відомий вчений Карл Саган визначив її як 0,7 від першої стадії за шкалою Кардашева). І невідомо, чи доживе до другої стадії. Втім, зараз не про це.

Теорія Кардашева досі залишалася домінуючою в області оцінки етапів розвитку цивілізації.

І, найімовірніше, буде залишатися такою і надалі. Але з одним суттєвим доповненням. Американський астрофізик Ден Хупер, професор Чиказького університету, опублікував роботу, в якій доводить, що отримання енергії від далеких зірок – не тільки найкращий спосіб вирішення енергетичних проблем високорозвиненої цивілізації. Але і єдиний спосіб уникнути самотності в космосі.

Хупер доводить, що тільки так можна протистояти розширенню Всесвіту через яке галактики віддаляються одна від одної і цивілізація може залишитися на самоті.

Питання темної енергії

Робота Хупера опублікована на найбільшому сайті наукових препринтів ArXiv.org.

Ключовий аргумент логіки Хупера – наявність у Всесвіті темної енергії.

Згідно з панівними у сучасній астрофізиці поглядами, таємнича темна матерія "розтягує" Всесвіт. І цей процес буде нескінченним.

"Швидкість, з якою це відбувається, постійно зростає", – відзначає Хупер.

У наступні 100 млрд років зірки з навколишніх галактик зникнуть за "космічним горизонтом". Їх не буде видно.

"Але питання не тільки в тому, що зірки стануть невидимими, – пише Хупер. – А в тому, що кількість доступної енергії інших зірок, стане меншою".

Іншими словами, якщо люди хочуть зустріти інопланетян, що мешкають у віддалених галактиках, то це буде гонка проти темної енергії, констатує оглядач LiveScience Брендон Спектор.

Темна енергія – це поки що гіпотетична сила, яку не вдається засікти технічними методами, уточнює Шон Мартін, науковий оглядач британської газети Express.

Однак, існує безліч непрямих доказів її існування. І приводів припустити, що темна енергія діє як свого роду анти-гравітація, що змушує Всесвіт розтягуватися.

Рано чи пізно може настати момент, коли з кожної планети буде видно лише ту зірку, навколо якої вона обертається, а нічне небо буде абсолютно чорним, укладає Мартін.

Хупер вважає, що будь-яка цивілізація, здатна побудувати зорельоти, розгадає цю нехитру загадку Всесвіту. І не буде сидіти склавши руки, поки Всесвіт в буквальному сенсі "пролітає повз".

Тому інопланетяни захочуть отримати енергію з зірок до того, як вони "сховаються за горизонтом" і стануть недосяжними, переконаний Хупер.

Будь-яка розвинена цивілізація вступить в гонку за зірками, намагаючись зібрати максимально високий енергетичний врожай, пояснює вчений.

Як отримувати енергію з зірок

Фантасти і вчені давно міркують на тему того, яким способом отримувати енергію з зірок.

Кожна зірка – це термоядерний реактор, який випромінює в простір величезну кількість енергії. Найпростіший спосіб використовувати її людство вже почало освоювати за допомогою сонячних електростанцій.

Однак, якщо йдеться про космічні масштаби, то потрібно міркувати про набагато більш глобальні конструкції. Наприклад, таких, як сфера Дайсона.

Британський фізик Фрімен Дайсон висунув гіпотезу про гігантську "мережу" навколо зірки, яка буде складатися з елементів, здатних утилізувати енергію світила.

Сам Дайсон визнавав, що запозичив ідею з фантастичного роману Олафа Стейплдона Творець зірок і підвів під неї наукове обгрунтування.

У 2015 році американські астрофізики навіть заявили, що, можливо, виявили щось подібне у вигляді аномалії в сузір'ї Лебедя. Хоча прямих доказів немає. І періодичне затухання зірки може бути викликане іншими факторами.

Як би там не було, колосальна хмара з таких "сонячних комбайнів", що огортає зірку, могла б транслювати енергію від неї до найближчої планеті.

Але Хупер йде далі у своїх припущеннях. Він вважає, що мережа з супутників, які представляють собою сонячні батареї, могла б просто переміщати саму зірку, генеруючи тепловий промінь на кшталт реактивному двигуна. І таким чином, зірка може бути переміщена ближче до тієї планеті, яка цікавить інопланетян.

Звісно, йдеться про інопланетні цивілізації, які відчутно старше земної. Навіть складно собі уявити, якими технологіями можуть володіти цивілізації, вік яких обчислюється мільйонами років, міркує Хупер.

На думку американського оглядача Пола Гілстера, ця ідея не така божевільна, як може здатися на перший погляд. Принаймні, Хупер – не перший вчений, який допускає можливість управління рухом зірок в просторі.

Гілстер наводить як приклад роботу радянського фізика Леоніда Шкадова, який в 1987 році описав можливість зміни курсу Сонця і всієї Сонячної системи всередині галактики. Шкадов припускав, що високорозвинена цивілізація могла б використовувати енергію Сонця, щоб змінити цей курс. Наприклад, щоб уникнути зіткнення з іншою зіркою.

Спосіб виявлення інопланетян

І, що найголовніше, якщо щось подібне дійсно відбувається, то рано чи пізно ми зможемо виявити інопланетян, спостерігаючи за зірками, які знаходяться не там, де повинні бути, переконаний учений. І додає, що в деяких випадках можна буде помітити "реактивні" сліди їхні переміщення.

"Таке прискорення потребує колосальної кількості енергії, що призведе до викидів електромагнітного випромінювання", – робить висновок Хупер.

Відстежити такий зірковий "менеджмент" з боку інопланетян можна і розмірковуючи про те, які зірки могли б їх зацікавити.

Інопланетянам потрібні будуть не будь-які зірки, передбачає Хупер. Маленькі зірки, набагато менші за Сонце, виробляють мало енергії. Величезні зірки, з іншого боку, занадто близько підходять до стадії наднових, щоб їх можна було використовувати без ризику.

За розрахунками Хупера, тільки зірки з масою від 20 до 100 разів більшою за Сонце годяться на роль галактичних "генераторів". Захопивши таку зірку і привівши її у потрібне місце в своїй галактиці, можна отримати необхідний "профіт".

Знаючи шукану масу зірок, можна відрізнити їх за довжиною світлової хвилі, а значить, можна буде аналізувати цілі галактики на предмет наявності зірок, які можуть зацікавити інопланетян. А потім аналізувати ці галактики на предмет слідів переміщення зірок.

Хупер визнає, що на даний момент у астрономів немає достатньо точних інструментів для вимірювання всіх цих параметрів.

"Будемо сподіватися, що ми винайдемо їх до того, як наше Сонце стане яскравою перлиною в колекції якоїсь інопланетної цивілізації", – іронізує оглядач LiveScience Брендон Спектор.

Ідеї ​​Хупера перегукуються з багатьма творами фантастики. Автори не раз показували, що гіпотетичні розвинені цивілізації навчаться досить вільно управлятися із зірками.

Зокрема з романом 2010: Одіссея 2 Артура Кларка, в якому знаменитий письменник описує процес перетворення інопланетянами Юпітера на зірку заради того, щоб створити прийнятні для життя умови на супутнику Юпітера Європі.

У романі CUSP Роберта Метцгера описується процес переміщення Сонця за допомогою "реактивного струменя". А в недавньому романі Грегорі Бенфорда і Ларрі Нівена Зоряний корабель показано, як зірка, частково оповита сферою Дайсона, використовується в якості транспортного засобу для дослідження Галактики.