Таксист-патріот

Вчора один київський таксист, який віз трьох «тітушок» на залізничний вокзал, замість того привіз їх до барикади Майдану біля ЦУМу.
Зробив він це, почувши, як вони вихвалялися своїми «подвигами», як весело їм було тероризувати місто. Прибувши на місце, він вискочив з авто і подав сигнал активістам. Реакція була блискавичною. Коротка історія тут.

Коли я розповідав про цю історію людям, надаючи значення відтворенню того як все було, то впустив один важливий момент.

Коли люди накинулися на цих «тітушок», багато хто посатанівши хотів їх буквально лінчувати. Довелося рятувати. Там був хлопець із самооборони. Вранці загинув його друг. В ті очі було страшно дивитися.

Але він не став влаштовувати самосуд. Осатанілий, але все ще при свідомості, все ще людина, і людиною залишиться. Він погодився зі мною, коли я сказав, що якщо натовп уб’є беззбройного нікчемного таргана, то ми будемо нічим не кращі за наших ворогів і нічого не доб’ємося. Сил і нервів ще доведеться потратити дуже багато і не на тих, кого так просто дістати.

Він перший закликав утворити коридор та відвести «тітушок» в комендатуру. Зберіг людське обличчя попри жахіття війни, яку розв’язали влада і Кремль тут в Україні.

Вчора з почестями проводжали загиблих героїв. Гасло «Здобути Українську державу або загинути в боротьбі за неї!» для них частково втілилося. Вони загинули. Ми маємо здобути, не маємо права залишити їх смерті безкарними.

Майдан вже не вимагає «зека – геть!». Він вимагає: «зеку – смерть!». І він не жартує. При скандуванні було реально моторошно.

Багато хто погодиться, що Янукович повинен бути покараний відповідно до законів військового часу. Цей боягуз падав від влучання сирого яйця, а на людей кинув військових, які розстрілювали українців з автоматів і гвинтівок, підривали їх гранатами. До речі, пройшла інформація, що експертиза підтвердила той факт, що у активістів та силовиків стріляли з того самого ствола. Ось так…

Разом з тим, ми маємо зрозуміти, що життя ката не варте розвалу держави. Основне наше завдання вберегти країну від розколу. Те, що ми готові за неї гинути, ми вже довели. Тепер маємо довести, що в нас є мудрість зберегти її, навіть наступивши собі на горло.

За три місяці отримав масу причин закохатися в цей народ і повірити в людей. Навіть після такого жахіття, вони зберегли людське обличчя – черговий подвиг, вартий увічнення.