"Ну хіба ти не розумієш, Вєра, треба його дожати, цього Януковича," - боєць самооборони

Сьогодні по обіді бійці самооборони перестали пускати на Майдан випадкових перехожих. Кажуть: працюють снайпери.

- Дєвушка, мілая, купіть мені сігарет, або дайте гроші, - на підході до Майдану зі сторони вулиці Софіївської мене зупиняє чоловік з великою палкою. На вид йому років 50, на голові каска. Обличчя чорне від диму. Так само руки. Погані зуби і бідний одяг.

Даю 15 гривень. Рівно стільки коштують цигарки у сусідньому магазинчику.

- Я сам з Черкаської області, - каже чоловік, - тут на цьому місті два дні стою. Не сплю, вже шатає всього. Тут у нас другий піст. Охороняємо щоб жодна сволота, титушка не пройшла. А вам туди не раджу. Там снайпери стріляють. Хоча як подивитися — цікаво.

В невеличкому магазині біля Майдану продавчиня розмовляє з чоловіками в касках. Асортимент стандартний — кілька видів ковбас та сирів, шоколадки та горілка. Чоловіки стоять в черзі за цигарками. У дівчини кругле обличчя, вона пофарбована на білявку. Брови вищипані в ниточку.

- Ну хіба ти не розумієш, Вєра, треба його дожати цього Януковича, - каже один з клієнтів.
- Вже 11 померлих, - заходить ще один чоловік.
- Чому ви міліціонерів в полон берете? - каже Вєра, приймаючі гроші та віддаючи цигарки. - Треба їм так само зробити, як вони цій бідній медсестрі, яку вбили.

З боку Макдональса Майдан оточує коло з чоловіків в масках та балаклавах. За їх спинами видно будинок профспілок, що згорів вщент. В руках чоловіків палиці. До оточення підходить чоловік з рюкзаком, показує посвідчення. Його просять відкрити рюкзак. Подивились, пропускають. За рядом чоловіків ходить жінка з термосом, яка наливає чай.
Хлопець з круглим лицем та шапкою на потилиці пробує прорватися через кордон.
- Де старший?! - кричить один з охоронців.

Старший приходить — це високий, кремезний чоловік, років 40 з виправкою військового.
- Це тітушка, - його присуд.

Хлопця відтісняють від Майдану і він йде геть.

До барикади на розі Прорізної підходять люди з пакетами. Жінка, років 50-ти, несе два великих пакети. В них 10 пляшок з молоком.
- Від отруйного газу, - каже 50-річна жінка. Вона одягнута у пуховик, на голові чорна шапка з хутром. - Молоко вбирає токсини. А ще лимони у воді розведеній. Це в інтернеті прочитала. Там пишуть, всі потреби Майдану.

Чоловік, одягнутий у чорну куртку, повертається з барикад.

- Мне 70 лет, - говорит он. - Вот помогаю. Внучка позвонила, сказала на Майдан идти, нести бинти.
- Бігом, бігом, проходимо, - командують хлопці з самооборони на барикаді біля вулиці Театральної. Тут теж обшукують чоловіків, і жінок пускають тільки, якщо вони несуть їжу, чи медикаменти.

Від барикади від'їжджає швидка і несеться Хрещатиком з увімкнутими мигалками та сиренами. На її місце під'їжджає наступна.

- Бух,- десь підірвалась граната. По звуку дуже близько. Дівчина у яскравій куртці, яка стояла біля барикади і дивилась в сторону Майдану, що відбувається, увібрала голову в плечі.
Идем отсюда, - просить хлопця у вузьких штанях та модних окулярах, - не могу страшно.

Вони йдуть по Театральній, тримаючись за руки.

Тут могут быть снайперы, - дивиться на дахи. - Говорят, даже каска на затылок не спасет.

Дівчина з хлопцем переходять вулицю, намагаються йти ближче до стін, під балконами.

- Ти чего двери закриваеш б...ть, я тебе счас закрою, - два хлопці, з короткими зачісками та в спортивних кофтах намагаються зайти в маршрутку.
- Я тебе счас подвину, - каже один з них парі, чоловікові та жінці середнього віку.
- Це тітушка, - пошепки каже жінка. Їй з виду 50 років. Вона добре вдягнута і нафарбована. В очах сльози. - Я тільки з Михайлівського собору. Там вже 18 померлих.
- Може їм щось там потрібно, - питає жінка 30-ти років з яскраво-червоною помадою на губах.
- В інтернеті все написано, їжі ніби достатньо. Тільки медикаменти просять. Як боїтесь йти на Майдан. Може все в Михайлівський занести. Там приймають. Я зараз в магазин і знов туди їду.