У часи Януковича до керівництва СБУ були допущені не професіонали, а організатори «охоронних фірм», за допомогою яких донецькі мафіозні клани «відтискували» і привласнювали чужий бізнес.
https://povnatorba.blogspot.com/2014/03/blog-post_8660.html
- Перше, чи СБУ було активним чинником в останніх подіях.
Давайте спочатку. Щоб у вас були підстави об’єктивно оцінювати мої відповіді, маю зазначити, що я служив офіцером-агентуристом КГБ з 1983 по 1991 рік і звільнений з посади за 12 днів до путчу, тобто 7 серпня 1991 року «за власним бажанням» (було таке формулювання). Тоді я був звичайним оперативником, до посад начальника навіть маленького підрозділу не доріс. З тих пір до спецслужб стосунку не мав, тобто не був агентом-резидентом-утримувачем-консультантом-експертом чи публічним відбілювачем служби. Однак, спецслужби, ця моя рожева мрія, моє покликання, мій ідеал і мій світогляд, і досі не відпустили мене.
Якийсь час я повністю порвав з ними, однак з часів Помаранчевої революції, коли випадково зустрів свого колегу, що вже збирався на пенсіон, відродив свій інтерес до них. Поновив спілкування зі «своїми», які вже були полковниками, а один і генералом. Виявилось, що майже всі вони (українські україномовні офіцери) були в прихованій опозиції до влади і тихо скаржились на необхідність участі у війні проти опозиційних сил. Тобто саме проти політичної опозиції на боці влади, а не проти «окремих радикальних чи терористичних проявів».
Ні, ніхто мені нічого прямо не казав – це було б розголошенням. Я піймав хлопців на «термінології».
Термін «український буржуазний націоналізм» виник десь у 1930-тих, коли виникла необхідність у московських спецслужб серйозно «взятися» за ОУН. З тих пір цей напрям у роботі радянських спецслужб був профілюючим, бо мав свої інтереси і в діяльності всіх розвідок (в т.ч. і військової), і контррозвідок, а також всіх спеціальних (лінійних, тобто галузевих), територіальних підрозділів. Цьому приділялась основна увага в кадрах (щоб на службу не потрапили приховані українські патріоти), це було основою виховання і підготовки кадрового складу.
Мій товариш, генерал, якось років зо три тому, в бесіді проговорився: «кримськотатарський напрям». Це зразу ж мені про багато що сказало. Я парирував: «А український націоналістичний напрям?» І по тому, як мій генерал зніяковів і замовк, я зробив висновок: ТАК.
Мова йде не про «окремих, затятих», а саме про політичний рух. Тобто український націоналістичний патріотичний рух для теперішньої влади був ворожим і проти нього була організована справжня таємна війна з усіма відомими і можливими в теорії наслідками.
А тепер щодо Вашого питання: СБУ було не активним чинником, а одним з організаторів антиукраїнської боротьби в Україні. Навіть не підозрюю, а переконаний, що фахівці з аналітичних центрів СБУ вже давно зняли погони і сиділи в Раді національної безпеки і оборони України, а їхні плани і вказівки реалізовувалися не тільки СБУ, а і Міністерством освіти і науки, Міністерством культури і всіма іншими державними відомствами, в частині, що стосується цього питання.
- Чи ви маєте тверде переконання, що українські спецслужби однозначно були на стороні Януковича?
За роки правління Януковича був замінений ВЕСЬ БЕЗ ВИЙНЯТКУ генералітет СБУ (МВС, прокуратури, більша частина суддів, практично всі керівники інших галузей і відомств). Питання – кому муляв той нормальний знаючий, досвідчений професіонал, якому до пенсії залишилося років 5-7, і який миттєво по дзвінку міг вирішувати ті надважливі державні питання, які «пробивають» місяцями?
Є в мене близький знайомий, зараз підполковник, якийсь час тому перевівся з міста Хмельницький (на українському Поділлі). Розказував про маніяка, російського шовініста в керівництві СБУ області, через якого звідти втекли, а то й звільнились десятки старших офіцерів. Недавні масові протести в регіонах показали: єдиним підрозділом СБУ, що відкрив вогонь на ураження по демонстрантах було Управління СБУ в Хмельницькій області. Чи може це збіг?
До керівництва СБУ (і не тільки) були допущені не професіонали, що повинні бути нейтральними, а організатори та керівники «охоронних фірм», за допомогою яких в першу чергу донецькі мафіозні клани «відтискували» і привласнювали чужий бізнес. Ці «силовики» стали настільки затребуваними, що їхніми послугами стали користуватись навіть… МВС (показовий випадок з розгромом кримськотатарського базару на вершині гори Ай-Петрі декілька років тому. Міліція ж у цей «ніби то конфлікт» не втручалася – і цей випадок непоодинокий).
Ці потрібні «охоронці» стали настільки впливовими і всемогутніми, що вони й були призначені на найвищі керівні посади в СБУ. Саме тому, що СБУ керував… льотчик, який просто не розумів специфіки роботи і тому до організації ліквідації Майдану були в якості консультантів залучені (знову-таки, ніби то колишні) російські фахівці.
Автобіографічна книга Володимира Ушенка “Будні районного гебіста”
Тут питання не у відсотку, а у вимогах до кадрових служб. Вимоги до підбору майбутніх співробітників ставить навіть не голова Служби, а керівництво держави. Генерали чи кадровики можуть «пропхнути» свого, але тільки тоді, коли цей свій буде відповідати «вимогам». Я пам’ятаю, коли у 1990-му нам була спущена вимога з підбору на роботу в органи КГБ «істинних партійців, радянських патріотів, не заплямованих співробітництвом чи контактами з опозиційними КПРС структурами».
Я точно знаю, що президент Кравчук, свого часу, довгий час (близько року-півтора) не підписував такої вимоги і точно знаю, що Кучма підписав таку вимогу мало не першою зі своїх офіційних документів.
- Ваші міркування, наскільки СБУ мало достовірну інформацію, що твориться на Майдані, у Правому секторі, у сотнях Самооборони?
Те що СБУ мало повну і достовірну інформацію про стан опозиції і її бойових підрозділів – не має навіть сумніву. Однак питання не в тому, є інформація чи ні, а в тому, як її оцінити.
Разом з керівництвом Служби (які на мою думку були не професіоналами, а звичайними бандитами) на «хлібні» місця прийшли й такі ж «аналітики» – керівники аналітичних центрів, які завжди, навіть при СРСР у службі мали особливий статус щодо висловлення своєї думки (це вже я переповідаю слова мого приятеля-генерала).
Судячи з планів операцій «Бумеранг» і «Хвиля», опублікованих в інтернеті, їх положення відповідали реальній загрозі до існуючої влади. Однак не десь щось зламалось, а прокинулась приспана національна підсвідомість і спіткнувся «той вірний російськомовний хохол», чиїми руками було призначено залити Майдан кров’ю. Розроблені плани були реальними до виконання, але вони були розраховані на сліпого, тупого і вірнопідданого виконавця, а виконавець виявився трішки не таким.
Так, цей виконавець скоїв злочин. Він бив, він топтав державне жовто-блакитне знамено і матюкав бандерівців, але цей виконавець не міг усвідомити, що окрім цього плану є ще і шість-сім снайперських пар, про які ні МВС, ні СБУ ні сном, ні духом.
«Беркут» зламався не від сили Майдану, а коли втративши з десяток застрелених своїх в спину, зрозумів, що їх нагло зрадили. Тут треба наголосити: вони не відступили. Вони покинули поле бою, захищаючи своє життя від активістів Майдану. Вони вже були деморалізованими. Я їх не виправдовую – це тупі бики, що нічого, окрім мордобою, не вміють. Але навіть їхнього розуму вистачило для усвідомлення зради. Однак, їхні командири – це свідомі московські шовіністи, що безкарно промивали їм мізки «українським націоналізмом». Я сам був «промитим» і знаю, що від такого одномоментно не виліковуються.
- Ваша оцінка сенсаційної новини, що лідер Правого сектору Ярош підпільно зустрічався з Януковичем?
Не бачу сенсації. Перед штурмом обстановка була напружена, керівництво держави і силових структур не могло визначитись, адже навіть бандиту нелегко прийняти рішення про кров. Був оперативно-переговорний процес, в якому брали участь всі, від кого могло щось залежати. Сам факт того, що особисто президент Янукович зважився на зустріч з якимось там Ярошом – свідчить про вагомість очолюваного ним трьохсотенного загону. Не бачу тут ні зради, ні підступу. Янукович був готовий на все, щоб вирішити конфлікт «без ексцесів». Однак «без ексцесів» хотів не врегулювання, а перемоги, бо навіть в останній момент вимагав… капітуляції Майдану.
Як оперативник, вважаю, що таємні переговори – нормальний інструмент нормального керівника. Однак Янукович використовував цей інструмент для збереження і утвердження своєї влади, а тому, видно, Яроша оцінив адекватно і саме це було точкою прийняття рішення про штурм Майдану.
Правильно зробив Ярош, пішовши на переговори з Януковичем? – Вас, громадянина держави, кличе для консультації сам легітимний президент: ваші дії?
- Чому інформація про зустріч Януковича і Яроша вийшла від журналістів?
Зустріч була таємна (і досі пам’ятаю свою першу зустріч зі справжнім агентом). Видно Ярош або ж мовчав і інформація пішла не від нього, або ж довірив цю ТАЄМНИЦЮ найближчому оточенню. Коли ж почалися бої – всім уже стало не до таємниць. А тут, видно, один з довірених «похвастався» (не знаю точно як було – це моє припущення), а борзописці журналюги тут як тут.
Окремо хочу сказати про журналістів і про їхню роль. Ні Майдану, ні протистояння, ні перемоги без них не було б. Правдивість, гласність і своєчасність інформації забезпечили успіх української революції.
Це, мабуть, один з тих випадків, коли не треба було бути міністром внутрішніх справ, головою СБУ чи Президентом, щоб бачити повну картину того, що відбувається. Роль агентури, оперативників і технічних служб з успіхом виконали журналісти, кореспонденти і репортери, а коментатори і політологи були справжніми аналітиками в прямому ефірі.
І ось тут я зазначу – мене привчали працювати на постачання аналітика своєчасною інформацією. Для мене аналітик, це щось ніби то близьке до Бога, бо він має право все знати, зобов’язаний думати, прогнозувати і висловлювати свою (мою, оперативника) думку. Дивлячись сьогодні телевізор вважаю, що політологи інформагентств переграли аналітиків з МВС, СБУ і РНБОУ. Переграли на нуль. І нове керівництво держави повинно тепер сильно подумати: кому надалі платити за прогнози.
- Ваша думка, чому образ Правого сектору і Яроша у останні дні так возвеличується. У той же час, у мас-медіа почалася шалена кампанія проти Свободи. Свобода мала 5 сотень. Загинуло ШІСТНАДЦЯТЬ членів і прихильників Свободи. З сотні Правого сектору – жоден, здається.
ВО «Свобода» – парламентська політична партія, яка за час своєї легітимної діяльності має здобутки, але має й гучні провали. Це норма, бо коли ми за неї голосували – надіялись на більше. А ще «Свобода» – це одна з небагатьох (взагалі то, чи не єдина, якщо не рахувати комуністів) партія зі своєю ідеологією. Ідеологія неоднозначна і на сьогодні в українському суспільстві не зовсім популярна.
Так, я теж десь хочу бути націоналістом, але от навіть я: виявляється, колишній… А тому ніби вже зіпсований.
А ще, виявляється, щоб бути в лавах «Свободи» я повинен довести, що маю батьків українців. А якщо хтось із них, раптом, не українець – знову, я хто?
А ще я повинен працювати на Україну. Але я працюю на неї підробляючи (і не без успіхів) на радіостанції «Эхо Москвы»… Отже знову щодо мене сумніви?
Щодо Правого сектора мені важко визначитись. Їхня роль у силовому захисті Майдану ще буде досліджуватись, адже окрім них в потрібний момент і в потрібному місці не виявилось СИЛИ добра проти сили зла. Мені здається, Правий сектор, це молоді радикали того ж, що і «Свобода» спрямування і задля української мети, зобов’язані терміново згуртуватись (хоча б про око майбутнього виборця). Бо аж надто багато в нашій Україні і поза нею сил (в т.ч. і легальних політичних) для яких політичний розбрат борців за українську ідею – подарунок долі.
Щодо загиблих з Правого сектору – на сотні гробів не писали хто він і звідки. Але є ще три сотні зниклих без вісті. Тих, кого викрадали, захоплювали і чиї вже мертві тіла вивозили в невідомому напрямку.
Закликаю – не рахуйте мертвих, бо серед них і сімнадцять тих, хто стояв проти. А вони виконували наказ. По собі знаю: як важко (чи й взагалі можливо) відрізнити наказ, який ти повинен виконати відповідно до присяги на вірність народу України і наказ, виконання якого буде вважатися злочином і тебе за твою вірність будуть переслідувати як злочинця.
Злочинці – ті, хто ставить нас перед таким вибором.
Злочинці – ті, хто не карає це зло.
Щоб таке зло в майбутній Україні було неможливе – «Свобода», Правий сектор і всі інші, українські патріоти повинні бути на одному боці.
- Чи бачите присутність російських прецслужб у Києві? Які здобутки і промахи російських спецслужб?
Офіційно кадрові співробітники російських спецслужб в Україні є тільки в Управлінні особих відділів Чорноморського флоту (військова контррозвідка РФ, яку неодноразово ловили на фінансуванні Комуністичної партії України). Консультують СБУ «колишні», в посольстві в Києві і в консульствах: шпигуни під дипломатичним прикриттям. Теж не вкусиш. В Росії теж не дурні – підставлятися не будуть.
На мій погляд, спецслужби Росії спрацювали на відмінно, але, по-перше: їхні партнери до них не дуже то прислухались, бо між ними є серйозний елемент недовіри.
По-друге, в Україні їм довелося працювати проти реального супротивника. Мушу відкритись: я свого часу претендував на посаду консультанта спецслужби однієї з українських патріотичних організацій – програв конкурс генералу. Не думаю, що той генерал, який мене обійшов, виявився поганим консультантом.
І по-третє. Свого часу я служив у «московській» спецслужбі і знаю їхню пиху, недовіру і неповагу до партнерів. Колись, офіцером, я тісно спілкувався з колегою, який до того був з десяток років у Німеччині, де керував ланкою наших агентів у Міністерстві держбезпеки НДР. Це говорить про імперський принцип роботи спецслужби – не думаю, що за 20 років це змінилося.
І ще. Російські (чи будь-які інші) спецслужби не будуть працювати там, де не мають підтримки своїх імперських інтересів, а отже для нашої української контррозвідки – непочатий край роботи.
- Спецслужби яких інших країн, ви думаєте, активно брали участь чи шпигували у Києві останні місяці? Моссад, польська розвідка, ЦРУ, німецькі спецслужби?
Всі спецслужби які себе поважають – працюють в Києві. Це норма.
Дипломати збирають легальну інформацію, підтримують легальні контакти для використання в своїй роботі, а розвідники те саме, тільки негласне. В інтернеті пройшла інформація, що якийсь там ніби то другий секретар посольства Росії виказав і, майже вилаяв на офіційному прийомі нашу міністершу юстиції, а та мовчки проковтнула. Чому? А тому, що її чоловік, керівник української зовнішньої розвідки, дає дружині підстави так до неї публічно ставитись. (Навмисно цю останню фразу написав без лапок і без дужок – читайте між рядків).
Поляки – ті, нещодавно, майже офіційно оприлюднили висновки своєї розвідки. Моссад і ЦРУ – контори з великим досвідом і традиціями – скажуть, що ми, мовляв… Та нічого вони не скажуть і не прокоментують нам, бо зобов’язані це казати лише своїм урядам.
Не треба вважати, що шпигуни – це щось світле і космічне. Це буденне, брудне, часто підле і завжди, незаконне. Це занадто негарна робота, щоб нею займались люди, позбавлені чесного, шляхетного, аристократичного і патріотичного духу.
- Володимиру Ушенкові запропонували відповідати в новому уряді за перебудову СБУ. Що б Ви робили найперше?
Десь два роки тому мою, ще не видану книгу «Будні районного гебіста», за рекомендацією одного з наших спільних друзів, прочитав Валентин Наливайченко. Я вагався: чи можна таке друкувати, він же мене заспокоїв і, практично, благословив книгу до друку.
Без нього, Валентина Олександровича, не було б не тільки моєї книги, а й гучної судової справи про доведення Голодомору геноцидом українського народу. Чи зміг би таке зробити я? – Не знаю. Не впевнений.
А він зміг. І я вірю, зможе і все інше.
- За яких обставин (законів) нове керівництво СБУ буде мати право викрити сексотів у радикальних угрупуваннях присутніх зараз на майдані?
Категорично проти. Оперативний процес безкінечний, як саме життя. Агенти були, є, і будуть. А для того, щоб вони були і ефективно працювали на незалежність моєї держави, викривати сексотів не можна. Сполучені Штати мають цілу державну програму захисту свідків, яку рекламують через Голлівуд як тільки можуть. Як особа, що претендує на якесь особливе знання, стверджую: ця програма розрахована переважно для захисту агентурного апарату ФБР, ЦРУ і інших оперативних спецслужб американської демократії. Чому ми повинні до своїх «стукачів» ставитися інакше?
Я вважаю (нове керівництво безперечно до цього додумається, та й заступники керівника відомства з числа бійців Правого сектору не забудуть йому це підказати), СБУ має провести силами свого Слідчого управління своє внутрішнє розслідування, в результаті виявити всі протиправні і протизаконні діяння конкретних осіб (не тільки агентів, але й їхніх кураторів, керівників, аналітиків, консультантів і замовників) і задокументовані матеріали передати до прокуратури для представлення суду.
- Ваше ставлення до списків і викриттів Москаля?
Як тільки я побачив цей текст в інтернеті – у мене йокнуло серце!
Я здогадувався, що це є. Я прямо в лоб питав своїх «генералів і полковників», але вони тільки ніяковіли і відводили погляд (врешті, чи ж вони винні). Здається, що навіть на 90% знаю хто саме набирав на клавіатурі той текст плану агентурно-оперативних заходів по протидії…
Боюсь, це тільки верхівка айсбергу.
Розмову записав Петро Рибчук
Закордонна Газета
