Чому Ахметов був блідий на переговорах з сепаратистами

Сепаратистська путінська авантюра, що стартувала минулої неділі могла розраховувати на успіх лише за умови активного втручання Росії у події на Сході України, проте виявилося, що Путін своїх донецько-харківсько-луганських посіпак просто злив

Про відсутність широкої підтримки приєднання до Росії на Сході України. Саме через це бандити, що захопили адмінбудівлі в Луганську, Донецьку та Харкові, могли розраховувати лише на допомогу від «братнього» диктатора, але для Путіна продовження кримської кампанії на інших українських теренах виявилося неможливим через декілька причин.

По-перше, Путін вчасно зрозумів що перетравити разом з Кримом ще хоча б три українські області буде неможливо. Для аж ніяк не процвітаючої економічно Росії додати до 2 млн. кримчан (а очікувати на доходи від Криму наразі вочевидь неможливо) ще близько 10 млн. жителів Донбасу та Харківщини стане неабияким тягарем. Багато росіян, попри ура-патріотичний угар, і так не захваті від перспективи ділитися бюджетом з Кримом. Якщо ж до кримських «саатєчєствєнніков» додадуться нові, то без соціальних потрясінь, як у самій Росії так і в новоприєднаних територіях, не обійтися.

По-друге, українська влада чітко дала зрозуміти, що цього разу мирної анексії не буде. Українська армія приведена в повну боєготовність, що зайвий раз підкреслили українські винищувачі, що демонстративно ширяли вчора в небі над Донецьком і Харковом.

По-третє, над Путіним висять санкції третього рівня від ЄС і США, уникнути яких за умови початку війни за Схід України буде уже неможливо. І це вже будуть не персональні санкції проти окремих високопосадовців, а серйозні економічні удари, які в більш чи менш віддаленій перспективі доведуть російську економіку до краху.

Отже, Путін розраховував лише на дестабілізацію ситуації на певних територіях України, сподіваючись у ліпшому випадку пропхати свій план федералізації, який поглибив би розкол в українському суспільстві, що залишало б Путіну простір для маневрів у майбутньому. 

Але цього разу «тітушки» Путіна перестаралися – підпал ОДА в Харкові та захоплення автоматичної зброї в Луганську – це вже не просто акції протесту, це тероризм. Тому вгамовувати сепаратистів почали ті, хто завжди їх підбурював: в Харкові про неможливість референдуму заговорив Геннадій Кернес, в Луганську в переговорники з проросійськими молодиками набивається регіонал Олександр Єфремов, в Донецьку відомий в минулому своїми українофобськими заявами Микола Левченко і сам найбагатший українець Ринат Ахметов, завдяки зусиллям якого офіційним кандидатом в президенти від регіоналів став одіозний Михайло Добкін, вмовляють сепаратистів здатися. При чому, як повідомляють очевидці, під час переговорів з сепаратистами Ахметов був дивовижно блідий і схвильований.

Тим часом спецпідрозділ МВС «Ягуар» провів в Харкові успішну контртерористичну операцію. На відміну від дій правоохоронців за епохи Януковича, цього разу обійшлося без крові й зайвого насилля – 70 активних сепаратистів затримані. За відсутності підтримки від Путіна не важко передбачити, що те ж саме чекатиме і на луганських та донецьких російських «тітушок». 

Далі, звісно, почнуть розбиратися, а на чиї ж гроші бенкетували сепаратисти, і цього не можуть не розуміти вищевказані пани. І якщо слідство доведе сприяння лідерів Південного Сходу спробам розколу країни, то їм точно буде непереливки. Тому і бліднуть політики та олігархи, намагаючись виправити ситуацію. Звісно, зараз вони говоритимуть красиві слова про «єдину Україну», при цьому вимагаючи амністії усім сепаратистам, та наводячи приклади амністій під час Майдану, але перш за все вони рятуватимуть себе від перспективи опинитися на лаві підсудних поруч з «тітушками», або у вигнанні поруч з Януковичем і Ко.