Литовці записали пісню на вірш-звернення до росіян авторства українки. Відео

Литовські музиканти записали пісню на вірш українки "Ми ніколи не будемо браттями".

Автором вірша є 23-річна киянка Анастасія Дмитрук.

"Це те, що називається" накипіло" . Це про ту саму братської любові , яку ніхто не бачив, але всі про неї говорять. Іноді достатньо бути просто приятелями, добрими сусідами або друзями , але ввалюватися в наш будинок з автоматом і в усі горло кричати "Брати , здавайтеся ! ", - це якось безглуздо, мені здається ", - так Анастасія прокоментувала свій вірш виданню "В городе" .

Про події в Криму дівчина каже, що це яскравий приклад тієї неіснуючої братерської любові. "Пишаюся нашими військовими, їх мужністю і витримкою , виявляється, Україна сповнена героїв. І дуже шкода тих кримчан, які виявилися жертвами ситуації і просто заручниками.

Неприємно чути від друзів з Криму, яких Україна одягла , нагодувала, дала освіту і надала роботу, що їм вона як кістка в горлі, так вже вона їх поневолює - сил немає, а ось Росія - інша справа, там навіть повітря солодше. тільки Україна їм вже багато дала, а Росія поки тільки багато пообіцяла. Невдячні люди.

Але , я сподіваюся, їхні очікування будуть виправдані, і найближчим часом ми будемо спостерігати неймовірний економічний злет Криму, в якому їм допоможе Росія і так заважала Україна ", - говорить вона, -" Час покаже, хто пан, а хто пропав ".

У створенні пісні взяв участь хор музичного театру Клайпеди.
Музика - Віргіс Пупшіс, виконавці - Віргіс Пупшіс  Яронімас Міліус, Кестутіс Невуліс, Гінтаутас Літінскас.

Никогда мы не будем братьями
ни по родине, ни по матери.
Духа нет у вас быть свободными –
нам не стать с вами даже сводными.

Вы себя окрестили "старшими" -
нам бы младшими, да не вашими.
Вас так много, а, жаль, безликие.
Вы огромные, мы – великие.

А вы жмете… вы всё маетесь,
своей завистью вы подавитесь.
Воля - слово вам незнакомое,
вы все с детства в цепи закованы.

У вас дома "молчанье – золото",
а у нас жгут коктейли Молотова,
да, у нас в сердце кровь горячая,
что ж вы нам за "родня" незрячая?

А у нас всех глаза бесстрашные,
без оружия мы опасные.
Повзрослели и стали смелыми
все у снайперов под прицелами.

Нас каты на колени ставили –
мы восстали и всё исправили.
И зря прячутся крысы, молятся –
они кровью своей умоются.

Вам шлют новые указания –
а у нас тут огни восстания.
У вас Царь, у нас - Демократия.
Никогда мы не будем братьями.