Агресивні сепаратисти продовжують шукати в Донецьку "бандерівців"
https://povnatorba.blogspot.com/2014/04/blog-post_6593.html
Поруч з міськрадою активісти з пов'язками на рукавах "Донецька республіка" намагалися зняти прапор з мерії. Попри те, що один учень ПТУ з м. Курахове вже отримав за таке хуліганство умовний термін.
Зараз сепаратисти відправилися у бік "Донбас Арени", маючи намір там шукати бандерівців. Увечері носії георгіївських стрічечок погрожують влаштувати масове побиття усіх, хто ризикне прийти на сьогоднішній матч "Шахтар" - "Карпати" з українською символікою.
Учора вони обстріляли з пневматичної рушниці молитовний намет.
- Коли, почувши постріли і удари об банер, вийшов брат Петро, вони з почуттям виконаного обов'язку показали йому середній палець, відзвонилися своїм господарям і поїхали на машині, - розповідає протестантський священнослужитель Сергій Косяк. - З боку це виглядає як дрібне хуліганство, коли б не одне але. Є жителі Донецька, які готові застосовувати зброю заради того, що б схід України став Росією. До нас доходять чутки, що в околицях Донецька їх озброюють бойовою зброєю, а підбурювачі з Москви закликають донеччан до озброєного бунту.
Незважаючи на реальну загрозу здоров'ю, донецькі патріоти не здаються.
Сергій Косяк і його однодумці мають намір продовжувати збори вірян в центрі Донецька і сьогодні увечері знову спільно молитимуться за мир та спокій в Україні.
Не збираються відмовлятися від активної проукраїнської позиції і подружжя Шостак, яке тиждень тому ледве вирвалося з натовпу проросійських агресорів, що напали на їх машину з битою та ножем. Жителі Артемівська (Донецькій області) Андрій і Ангеліна постраждали через те, що на їх автомобілі були прапори України і ЄС. Пара через обласний центр везла продукти і цигарки в подарунок солдатам з Дніпропетровська, що базуються у Волновахському районі.
- У напрямку на Волновах ми обігнали групу велосипедистів, у яких проросійські активісти забрали українські прапори, - згадує події минулої суботи Ангеліна. - Машини з прапорами Росії, до речі, поводилися на дорозі по-хамськи. Зайняли обидва ряди руху. По дорозі назад ми проїздили площу Леніна і, помітивши нас, пенсіонери розмахували кулаками і показували непристойні жести. На нашій машині з двох сторін були патріотичні прапорці 10 на 15 см. Але, зупиняючись на світлофорах, ми бачили, що інші автомобілісти і перехожі нам симпатизують. На перехресті вул. Артема і пр. Миру рух виявився перекритий колоною, яка йшла з боку "Донбас Арени", вигукуючи "Росія!".
Коли ми в'їхали в натовп, хтось обірвав прапорець ЄС, став його ламати і топтати. Чоловік включив аварійку і вийшов підібрати прапорець. А я - бачачи агресивний натовп, який біжить назустріч через газони, - стала виходити, щоб зняти прапорець український, що був з мого боку. Мені кричали: "Віддай прапор, п…ска!", виривали прапор, і у цей момент я почула звук розбитого скла.
Заднє скло розбили бітою. Чоловіка десь 20 людей притиснули до дверей і вже починали бити. Але втрутилася міліція - нас підвели до капота і обзивали наймерзотнішими словами. Міліція змусила нас сісти в машину і хтось через розбите скло до нас запустив сльозогінний газ. Ми кашляли, у нас залишилися опіки і в цей час хтось порізав нам колесо ножем. У нас на лобовому склі був ще маленький прапорець і на дзеркалі маленька стрічечка з Євромайдану. І тут міліціонер радить: "Знімайте це, дівчина, або вони і вас порвуть".
Вдруге кинувся на нас натовп. Довелося зняти. І доки ми їхали через коридор з цих людей, в нас летіли плювки. Увесь салон нам проросійські активісти обпльовували через розбите скло і закидали яйцями. Абияк добралися ми до найближчого райвідділу міліції. У її працівників червоною лінією проходило запитання: "Навіщо ви їх провокуєте?". Я відповідала, що ми не провокуємо, а любимо Україну і продовжимо їй служити. Від'їхавши на сто метрів від РОВД, ми поміняли колесо і усі прапорці, що в нас залишилися, і стрічечки назад причепили.
- Наш національний прапорець, який видерла якась недолюдина (слідство розбереться - яка) з рук Ангеліни, побував з нами в Угорщині і в Грузії. А знищили його на Батьківщині... Ми не збираємося здаватися і сподіваємося, що наш приклад когось надихне, - додає до розповіді дружини Андрій Шостак.
44-річний Андрій працює менеджером, його 38-річна дружина перенесла онкологічне захворювання і тепер - хатня господарка. У подружжя є син - студент, який вчиться в Києві і повністю розділяє патріотичні погляди батьків.
