Як нападатиме Росiя, і чим та як її можна зупинити
https://povnatorba.blogspot.com/2014/05/i.html
Перша: погрози щодо застосування армiї для нiбито допомоги "братнiм росiянам" на пiвденносхiдних теренах України вже навiть не намагаються бодай якось завуальовувати нi керiвник росiйського МЗС Сергiй Лавров, нi постпред РФ в ООН Вiталiй Чуркiн, нi Рада федерацiй Росiї, нi сам її очiльник Володимир Путiн.
Друга: Москва чiтко заявила, що не визнає не лише нинiшнiй український уряд, а й президентськi вибори, котрi мають вiдбутися 25 травня. Третя: кiлькiсть росiйських вiйськ, якi уже майже впритул наблизилися до українських кордонiв, невпинно збiльшується. І якщо загроза російського вторгнення така висока, то постає запитання: коли і як вона може бути реалізована?
Про це -- у розмовi з головним спецiалiстом Iнституту розвитку армiї Володимиром Сугурняком та вiйськовими експертами Вiталiєм Шишкiним i Олексiєм Найдою. -- Як могла б вiдбуватися вiйськова iнтервенцiя Росiї?
О. Найда: -- Найiмовiрнiше, що бойовi дiї росiйська армiя почала б з висадки десанту, яку здiйснила б двома етапами. Перший штурмовий ешелон може включати у себе з'єднання й частини, якi десантуються парашутним способом, а другий - важка бойова технiка, що десантується переважно посадочним способом. Ось для чого росiйським бойовикам так потрiбен вiйськовий аеродром у Краматорську. Вiдтак штурмовий передовий ешелон вiдразу ж пiсля приземлення захоплює ключовi об'єкти, створює плацдарм, не допускаючи пiдходу до нього українських вiйськ й забезпечує висадку головних сил. Як правило, така десантна операцiя триває кiлька годин.
-- Скiльки вiйськ може бути задiяно у цiй операцiї? Яка технiка використовуватиметься? В. Сугурняк: -- У вiйськовому навчаннi, яке нинi Росiя проводить бiля українського кордону, задiяно близько 40 одиниць вiйськово-транспортної та армiйської авiацiї та майже чотири тисячi чоловiк особового складу. Я думаю, що це i є та кiлькiсть вiйськових, яку Росiя могла б використати для першого десантного удару. А загалом чисельнiсть повiтряно-десантних вiйськ Росiї становить 35 тисяч вiйськовослужбовцiв.
В. Шишкiн: -- Серед вiйськової технiки найпоширенiшим наразi є транспортний лiтак Iл-76, здатний транспортувати близько 40 тонн вантажiв або ж до 250 озброєних воякiв. Це означає, що 10 - 12 таких лiтакiв за пiвгодини десантуватимуть на нашiй територiї три тисячi спецпризначенцiв. Якщо ж росiяни використовуватимуть ще потужнiший Ан-22, то для переправки цiєї кiлькостi окупантiв знадобиться не бiльш як 5 машин. Крiм того, цi лiтаки можуть переправляти i важку технiку - вiд однiєї до п'яти одиниць за один рейс, залежно вiд ваги. На озброєннi росiйської десантури здебiльшого є середнi танки "Спрут", бойовi машини десанту, установки "Град", 120-мiлiметровi самохiднi артилерiйськi установки й гармати та 23-мiлiметровi зенiтнi установки. Для точкових десантних операцiй можуть бути застосованi гелiкоптери Мi-26, Мi-17, Ка-29, якi також помiчено бiля наших кордонiв. Вони доставляють за один рейс до 30 десантникiв.
-- Як повиннi дiяти українськi вiйськовi в разi висадки росiйського десанту?
О. Найда: -- Звiсно ж, вiдбивати агресiю. Оптимально, аби цей десант був знищений ще у повiтрi за допомогою ППО або ж вiйськової авiацiї. Засоби протиповiтряної оборони у нас, звичайно, не найновiшi, але пiсля модернiзацiї цих комплексiв "Укроборонпромом" вони цiлком боєздатнi. Особливо "Бук-М1". Крiм того, українська авiацiя сьогоднi нараховує 160 бойових i 25 транспортних лiтакiв, серед яких багатоцiльовi винищувачi Су-27, розвiдники Су-24, штурмовики Су-25, фронтовi винищувачi МiГ-29, частина яких досить серйозно модернiзована. Богу дякувати, нашi пiлоти нинi iнтенсивно тренуються, роблячи за два тижнi по триста вильотiв. Ранiше вони за рiк стiльки не налiтали. Тому будемо сподiватися, що у разi потреби вони зможуть знешкодити порушникiв нашого повiтряного кордону i навiть дати вiдсiч тим 140 росiйським бойовим лiтакам, якi нинi розмiщенi в безпосереднiй близькостi до українського кордону. Принаймнi, в теорiї цього потенцiалу цiлком достатньо для вiдбиття першого удару. Ну, а якщо ворогу все ж вдасться десантуватися на українськiй територiї, то тут уже черга вступати в бiй сухопутним вiйськам та загонам Самооборони.
-- З огляду на те, що до наших кордонiв Росiя стягнула елiтнi бронетанковi частини, зокрема Кантемирiвську дивiзiю, наскiльки вiрогiдним є танковий удар по Українi?
В. Сугурняк: -- Росiя -- не США чи Нiмеччина, у неї, як i в України, наразi немає високотехнологiчної зброї. А тому цiлком можливо, що вiйну вона вестиме дiдiвськими методами, тож пiсля десантної операцiї саме танковий удар є цiлком реальним. Тим бiльше, що пiд час уже згадуваних нами навчань танковi вiйська РФ вiдпрацьовують марш-кидки на 1000 - 1500 кiлометрiв. Наступати на такi вiдстанi росiйська армiя може лише Україною, Бiлоруссю та Балтiйськими країнами. Сьогоднi на озброєннi в росiйськiй армiї - майже 20 тисяч танкiв усiх модифiкацiй. Це переважно ще радянський мотлох.Однак 2010 року росiйське мiноборони купило 261 танк Т-90. Це досить сучасна машина iз запасом ходу 500 кiлометрiв. Танк озброєний 125-мiлiметровою гарматою, що стрiляє бронебiйними та осколково-фугасними снарядами, на ньому стоять керованi протитанковi ракети. Самi росiяни його називають "апокалiпсисом на гусеницях". До речi, на кордонi з Україною, за даними розвiдки, нинi стоїть до 270 танкiв, i хто знає, чи це саме не тi найновiшi Т-90.
-- I що ми можемо протиставити цьому "залізному кулаку"?
В. Шишкiн: -- Дещо можемо. 1991 року Україна успадкувала вiд СРСР понад 2 тисячi радянських танкiв - здебiльшого Т-64. Значну частину їх було виведено в резерв через дороге утримання. Сьогоднi на озброєннi нашої армiї - майже 700 танкiв, серед яких близько сотнi модернiзованi Т-64 пiд назвою "Булат". Звiсно, вони не можуть конкурувати з росiйським Т-90. Однак у нас є i цiлком сучаснi розробки, зокрема танк "Оплот", який за експлуатацiйними i бойовими показниками значно кращий вiд найновiших росiйських i навiть нiмецьких машин. Щоправда, наразi їх, напевно, не бiльш як десять. Крiм того, на озброєннi України понад тисячу модернiзованих БТРiв, бiльш як 550 одиниць реактивних систем залпового вогню iз супутниковими системами наведення та кiлька десяткiв високоточних протитанкових комплексiв, якi Україна торiк навiть продавала вiйськовим Європи та Iзраїлю.
О. Найда: -- Воювати треба не кiлькiстю, а вмiнням. В умовах, коли Збройнi сили України не здатнi на всiй фронтовiй смузi створити ешелоновану оборону, бронетанковiй вiйська слiд розмiщувати в певнiй глибинi нашої територiї на найнебезпечнiших напрямках вiйськ противника. Iнакше в результатi стрiмкого десантного й танкового ударiв вони можуть опинитися в тилу ворога. Як свiдчить чеченський досвiд, танки дуже небезпечно застосовувати в мiстi. Росiяни добре засвоїли урок Грозного, а тому, очевидно, воюватимуть бронетанковими частинами на вiдкритих мiсцевостях, зокрема у степовiй частинi пiвденно-схiдних областей.
В. Сугурняк: -- I тут є цiкавi нюанси. Хто бодай раз подорожував до пiвнiчного узбережжя Чорного моря автомобiлем, вочевидь, помiтив, що на величезнiй територiї степ густо розмежований лiсосмугами. Якщо у такiй лiсосмузi займе оборону пiхотний взвод, то наступальнi росiйськi танки i бронетранспортери будуть перед ним як на долонi. Тактика бою проста й доступна навiть ополченцям: невеликий, але добре озброєний пiдроздiл, маскується у лiсосмузi. Коли росiйськi танки i бронетранспортери наближаються на вiдстань 400 - 500 метрiв, робиться залп iз гранатометiв РПГ-7, яких у нас вдосталь. А коли над лiсосмугою будуть пролiтати росiйськi лiтаки чи гелiкоптери, робиться залп iз ручних протиповiтряних комплексiв "Оса" або "Стiнгер", яких, сподiваюся, у цiй ситуацiї нам не пошкодують американцi. Тобто, проти росiйських танкiв воювати можна не лише танками. Було б лише бажання.
-- Наскiльки глибоко можуть дестабiлiзувати ситуацiю в Українi росiйськi диверсiйнi групи?
В. Шишкiн: -- Якщо їх вчасно не знешкоджувати, то такi загони можуть повнiстю узяти ситуацiю пiд свiй контроль у цiлих регiонах. Що власне зараз частково i вiдбувається у Луганську та Донецьку. Диверсiйну групу використовують для розвiдки i диверсiй у тилу противника у воєнний i передвоєнний час, аби дезорганiзувати тиловi установи - знищення або тимчасове виведення з ладу найважливiших промислових пiдприємств, вiйськових об'єктiв, транспорту, зв'язку, поширення панiки серед населення, а також збирання iнформацiї про супротивника. Члени таких груп проходять спецпiдготовку з мiнно-пiдривної справи, а також вогневу, фiзичну, психологiчну, парашутно-десантну, пiдводну, альпiнiстську та здатнi дiяти автономно тривалий час. У ходi воєнних дiй диверсiйна робота може завдати шкоди не менше, анiж бойовi дiї частин та з'єднань.
О. Найда: -- Росiйська диверсiйна дiяльнiсть в Українi вже показала свою ефективнiсть на прикладi Криму. Основною її метою є дестабiлiзацiя полiтичної ситуацiї в Українi, провокування мiжетнiчних, мiжрегiональних конфлiктiв та посилення сепаратистських рухiв. Зрозумiло, цi диверсiйнi дiї - складова бiльш широкої атаки на нашу державнiсть, частиною якої є iнформацiйна вiйна та пряма воєнна агресiя. За даними СБУ, лише за березень затримано таку кiлькiсть диверсiйних груп шпигунiв i диверсантiв, яку затримували за всi часи незалежностi України. Росiя, як правило, закидає до нас диверсiйно-терористичнi групи з двох осiб, котрi потiм формуються на мiсцях у загони. Є данi, що нинi на територiї України дiє близько десяти таких загонiв загальною кiлькiстю тисяча осiб. Для успiшної диверсiйної роботи - це бiльш нiж достатньо.
В. Сугурняк: -- Боротися з такими групами за допомогою регулярних вiйськ i тим бiльше ополченцiв неможливо, бо вони заздалегiдь планують усi ходи та шляхи протидiї, використовують терористичнi методи захисту - цивiльне населення, заручникiв. Знищити їх можна лише за допомогою альтернативних розвiдувально-диверсiйних груп на зразок "Альфи".
-- Якою є вiрогiднiсть прямої росiйської воєнної агресiї?
О. Найда: -- З одного боку, Росiя нинi є дуже вразливою. Її вiйськовi витрати меншi, анiж одна десята витрат країн НАТО, притiм половину коштiв, якi Кремль видiляє на вiйсько, розкрадають через "вiдкати". Разом iз тим, є багато ознак, що свiдчать про пiдготовку до можливого вторгнення, у тому числi й логiстика - постачання харчiв для армiї, медичнi послуги, скупчення на кордонi внутрiшнiх вiйськ, якi будуть використовувати для контролю окупованих районiв.
В. Шишкiн: -- Але це ще не означає, що Росiя обов'язково здiйснюватиме пряму iнтервенцiю. Швидше за все, вона хоче бути готовою це зробити, якщо виникне така необхiднiсть. Як на мене, вiрогiднiсть прямого вторгнення нинi становить 40 вiдсоткiв. А 60 вiдсоткiв - це ймовiрнiсть того, що Путiн намагатиметься втiлити кримський сценарiй за допомогою диверсантiв та липових референдумiв.
-- Яка кiлькiсно має бути російська армійська група, щоб вона могла повноцінно виконувати бойові завдання на території України?
В. Сугурняк: -- Усе залежить вiд апетитiв Путiна. Вiйськовi аналiтики США пiдрахували: для того, аби окупувати Донецький та Луганський регiони, Росiї потрiбно вiд 27 до 66 тисяч вiйськових - усе залежить вiд того, наскiльки мiсцеве населення разом зi збройними силами готове боротися з агресором. Для п'ятьох iнших пiвденносхiдних регiонiв - Харкова, Херсона, Миколаєва, Одеси та Запорiжжя, де iмовiрнiсть спротиву є значно вищою, Росiї потрiбно вiд 92 до 183 тисяч вiйськових. Якщо говорити про решту областей Центральної та Схiдної України, де населення апрiорi готове боронити свою землю, то для їх приборкання Росiї знадобиться майже пiвмiльйонна армiя. Тобто, якщо Росiя вирiшила б завоювати всю Україну, їй потрiбно задiяти вiд 600 до 800 тисяч вiйськових. I це притiм, що нинi вся регулярна росiйська армiя нараховує близько 750 тисяч воякiв.
В. Шишкiн: -- Отже, якщо взяти до уваги той факт, що на наших кордонах iз Росiєю нинi дислокується майже стотисячна армiя, найбiльше, що можуть зробити московськi "брати", - вторгнутися у кiлька пiвденносхiдних областей. Якщо ж у цих областях буде достатнiй спротив народного ополчення, тодi Кремль зможе вiдкусити щонайбiльше одну-двi областi. Та й то за умови, що пiд час вторгнення його вiйсько не зазнає втрат унаслiдок опору української армiї. Тому, на мою думку, iмовiрнiсть прямого захоплення всiєї пiвденносхiдної України за цих умов є не надто високою, якщо тiльки Путiн не вирiшить кинути проти нас усю свою рать i перевести Росiю у стан тотальної вiйни.
Юрiй ГРИЦИК
