З Донбасом не вийде миритися так, як із Чечнею
https://povnatorba.blogspot.com/2014/07/blog-post_932.html
Сьогодні дуже популярно починати будь-які роздуми з речення "Коли скінчиться війна". Але далі здебільшого йдуть суцільні рефлексії.
Реалії ж наступні: коли війна на Донбасі завершиться нашою перемогою, там лишиться зруйнована інфраструктура. Люди не матимуть роботи. Регіон оживатиме поволі. Соціальні вибухи неминучі так само, як вибухи залізниць, мостів та будівель - диверсанти працюватимуть ще тривалий час.
Отже, після війни нічого не змусить жителів Донбасу любити "велику Україну".
Вже сьогодні ті, хто втік із зони АТО, й ті, хто зараз обживається наново на звільнених територіях, починають вимагати від влади благ. Поки що вони приходять у вигляді сакральної ковбаси в вантажівках. Кадри роздачі продуктів легко знайти в мережі. Так само легко можна почути коментарі тих, хто цю ковбасу бере: мовляв, ви нас бомбили - тепер ви від нас відкупаєтесь. Причому більшість не проти брати "викуп" - але задобрити себе цим не дозволяє.
Не скажу, що жителі Донбасу в захваті від ДНР-ЛНР та їхніх звичаїв. Але вимагати чогось від терористів населення проблемних регіонів не ризикувало під страхом смерті. Тепер же Україна знову їм винна. Як кажуть, по життю.
Президент Порошенко обіцяє іноземні інвестиції для відновлення Донбасу. Проте виглядає, що тамтешнім потерпілим краще давати натурою. Тобто, конвертувати американські мільярди в постійні, пожиттєві соцвиплати. Котрі можуть передаватися в спадок. Звучить дещо дивно, може виглядати знущанням. Одначе поки іншого рішення для того, як раз і назавжди умиротворити Донбас, я зі своєї дзвіниці не бачу.
Володимир Путін, як відомо, платить контрибуцію Рамзану Кадирову. Тому Чечня сьогодні - чи не найспокійніша російська республіка. Лояльність чеченців, котрі ще десять років тому воювали з великою Росією, куплена надовго, якщо не назавжди. Так само куплена лояльність Білорусі - президент Лукашенко сів на "путінську голку", але й Путін не може зменшити виплати Бацьці.
Україна при всьому бажанні не повторить цей подвиг. Навряд чи бюджет країни витримає таке навантаження, як виплати Донбасу за любов до Батьківщини та лояльність. Не кажу про бюджет нинішній. Взагалі надалі неможливо вливати в Донбас гроші так, як це робилося щонайменше чотирнадцять останніх років. Власне, бюджетні вливання та небувалі дотації для регіону не врятували його від нинішньої руйнації. До того ж Донбасу варто розуміти: навіть якщо Київ вирішить таки зробити з Донбасом так, як Москва - із Чечнею, й на це вистачить коштів, Путін не дасть цього зробити.
Сам теж не платитиме. Хіба диверсантам. За подальше руйнування регіону.
Тож жителям Донбасу не слід робити ставку на те, що коли скінчиться війна, вся Україна разом із усім світом візьмуть їх на пожиттєве фінансове утримання.
Вже сьогодні ті, хто втік із зони АТО, й ті, хто зараз обживається наново на звільнених територіях, починають вимагати від влади благ. Поки що вони приходять у вигляді сакральної ковбаси в вантажівках. Кадри роздачі продуктів легко знайти в мережі. Так само легко можна почути коментарі тих, хто цю ковбасу бере: мовляв, ви нас бомбили - тепер ви від нас відкупаєтесь. Причому більшість не проти брати "викуп" - але задобрити себе цим не дозволяє.
Не скажу, що жителі Донбасу в захваті від ДНР-ЛНР та їхніх звичаїв. Але вимагати чогось від терористів населення проблемних регіонів не ризикувало під страхом смерті. Тепер же Україна знову їм винна. Як кажуть, по життю.
Президент Порошенко обіцяє іноземні інвестиції для відновлення Донбасу. Проте виглядає, що тамтешнім потерпілим краще давати натурою. Тобто, конвертувати американські мільярди в постійні, пожиттєві соцвиплати. Котрі можуть передаватися в спадок. Звучить дещо дивно, може виглядати знущанням. Одначе поки іншого рішення для того, як раз і назавжди умиротворити Донбас, я зі своєї дзвіниці не бачу.
Володимир Путін, як відомо, платить контрибуцію Рамзану Кадирову. Тому Чечня сьогодні - чи не найспокійніша російська республіка. Лояльність чеченців, котрі ще десять років тому воювали з великою Росією, куплена надовго, якщо не назавжди. Так само куплена лояльність Білорусі - президент Лукашенко сів на "путінську голку", але й Путін не може зменшити виплати Бацьці.
Україна при всьому бажанні не повторить цей подвиг. Навряд чи бюджет країни витримає таке навантаження, як виплати Донбасу за любов до Батьківщини та лояльність. Не кажу про бюджет нинішній. Взагалі надалі неможливо вливати в Донбас гроші так, як це робилося щонайменше чотирнадцять останніх років. Власне, бюджетні вливання та небувалі дотації для регіону не врятували його від нинішньої руйнації. До того ж Донбасу варто розуміти: навіть якщо Київ вирішить таки зробити з Донбасом так, як Москва - із Чечнею, й на це вистачить коштів, Путін не дасть цього зробити.
Сам теж не платитиме. Хіба диверсантам. За подальше руйнування регіону.
Тож жителям Донбасу не слід робити ставку на те, що коли скінчиться війна, вся Україна разом із усім світом візьмуть їх на пожиттєве фінансове утримання.
