Перший дипломатичний фронт. Яких змін потребує МЗС?

"Дипломатія – це мистецтво упокорювати силу" (Г. Кісінджер)

Одразу після перемоги Революції гідності українські ЗМІ зарясніли повідомленнями щодо розвалу Збройних Сил України, контррозвідки, спеціальних служб та інших правоохоронних органів нашої держави в часи попереднього режиму.

Проте - ані пари з вуст про те, в якому стані перебуває дипломатична служба. Хоча навіть побіжний аналіз показує, що проблеми системи МЗС не лише не менші - вони на порядок глибші.

Через неефективну систему прийняття рішень, вкрай занедбану матеріально-технічну базу і незадовільне фінансове забезпечення чимало досвідчених ініціативних дипломатів-патріотів або за власним бажанням, або за наполегливою "порадою" зверху пішли працювати в інші сфери.

Натомість штат наводнили вихідці з Донбасу і так звані блатні, яким, окрім відрядження в якусь розвинену країну та престижного запису в трудовій, нічого не потрібно.

До прикладу - фінансування закордонних дипломатичних установ 2014 року зменшилося в 1,5 рази. У зв’язку з цим дипломати власним коштом навіть заправляють службові авто. А днями в посольства знову пішов циркуляр про скорочення видатків і працівників.

Виправити становище можна. Але для цього потрібен час.

Натомість вже нині внаслідок відкритої агресії РФ масштаб та важливість завдань, що постали перед дипломатами, не йдуть в жодне порівняння з тим, що було кілька років тому.

Сьогодні українським дипломатам, як і всій країні, доводиться працювати у двох напрямках - захист національних інтересів країни і підвищення ефективності діяльності самої Дипломатичної служби.

В тому числі - забезпечуючи дієздатність дипломатії в умовах безпрецедентних обмежень бюджетного фінансування.

Першочергові завдання

Цілком очевидно, що від реакції міжнародної спільноти на події в Україні, зокрема на Донбасі та в Криму, великою мірою залежить питання миру і війни не лише на нашій землі, а й на континенті в цілому.

Тому головний пріоритет в діяльності МЗС – координація комунікації з Європейським Союзом, США, ООН, ОБСЄ, Радою Європи та іншими міжнародними організаціями та країнами.

Важливо забезпечити одностайність оцінок цивілізованим світом кожної конкретної агресивної дії Кремля. Більше того, мають з'являтися конкретні рішення, спрямовані на зупинку агресії, відновлення територіальної цілісності України та притягнення до відповідальності винних у військових злочинах осіб.

Другий пріоритет - протистояння інформаційній війні.

Протягом останніх років Росія реалізувала багаторівневу стратегію захоплення інформаційного простору в багатьох країнах світу.

Вони діють через власні та іноземні ЗМІ, право- та ліворадикальні партії, громадські організації, бізнес, відставних чиновників тощо.

В інформаційний фронт інвестовано мільярди доларів.

Україні вкрай необхідно навчитися протистояти агресивній російській пропагандистській машині. Роль дипломатів у цьому питанні архіважлива. МЗС має стати координатором повномасштабної інформаційно-просвітницької компанії.

Третій напрямок - економічний. Не секрет, що величезні бюджетні витрати на АТО, знищення терористами та бандитськими угрупуваннями інфраструктури на Донбасі, а також поступове закриття російського ринку підривають економіку країни.

Україні конче необхідна фінансово-технічна допомога всього світу. Має йтися про повномасштабну програму на зразок "Плану Маршала", реалізованого в Європі після Другої світової війни.

Донорська конференція, анонсована на осінь, має стати не суто формальним заходом, а справжнім форумом солідарності з Україною, де буде затверджено конкретні напрямки безповоротної допомоги нашій державі.

Також варто невідкладно відновити в МЗС потужний економічний департамент, що управлятиме економічними відділами при диппредставництвах України за кордоном.

Четверте - Угода про асоціацію з ЄС.

Невдовзі запрацює поглиблена та всеосяжна зона вільної торгівлі, а згодом, після завершення ратифікації державами-членами ЄС, і вся Угода в повному обсязі.

На МЗС України лягає відповідальна місія – стати своєрідним інформаційно-роз’яснювальним центром, який даватиме оперативні відповіді про зміст договору, про можливості, які відкриваються після його укладення, а також способи нівелюванні викликів, які з’являються.

І бізнес, і громадяни мають відчувати підтримку з боку дипломатів у питанні виконання Угоди.

І, нарешті, пріоритетом є міжнародно-правова протидія російській агресії, анексії Кримута інших військових злочинів проти України.

У цьому питанні саме МЗС, разом з Мінюстом, має відігравати ключову роль.

Необхідно забезпечити формування та координацію пулу першокласних міжнародних юристів, які би відкрили юридичний фронт проти агресора у всіх доступних юрисдикціях.   

Модернізація на марші

В японській мові для позначення слова "криза" використовуються два ієрогліфи, один з яких перекладається як "криза", а інший - як "можливість".

Цілком очевидно, що Дипломатична служба України наразі опинилася в глибокій інституційній кризі. Та необхідно використовувати ті можливості, які є.

По-перше - новітні технології.

Skype, Facebook, програми конференц-зв’язку та інші сучасні інтернет-технології, поруч з електронною поштою, мають стати не додатковими, а основними засобами комунікації для кожного дипломата.

Ситуація, коли на сайті посольства розміщено один телефон, за яким іноді неможливо взагалі ні до кого дістатися, та одна загальна адреса електронної пошти, з якої ніхто не відповідає, має бути негайно виправлена.

Українські дипломати мають бути такими ж доступними, як будь-який депутат Європарламенту чи комісар ЄК, контакти яких можна знайти в інтернеті за 30 секунд.

По-друге - система прийняття рішень. Наразі вона семи-восьмирівнева.

Від ініціативи виконавця (desk officer) до рішення на виході інколи минають тижні чи місяці.

Щоб дипломатія була максимально оперативною і ефективною, необхідно навчитися делегувати максимум повноважень на рівень рядових дипломатів.

Крім того, посол та консул повинні діяти максимально автономно, не очікуючи погодження з центру прийнятих ними рішень.

По-третє - міжвідомча взаємодія.

Весь час точиться боротьба за компетенції в сфері торгівлі, інвестицій, військово-технічного співробітництва, безпеки, енергетики, гуманітарної галузі. Користі від цих змагань абсолютно немає.

Узгодити плани й завдання можна без жодних змін до законів чи підзаконних актів. Достатньо провести декілька спільних колегій, підписати спільні накази - й вперед, до роботи.

Четверте - кадровий склад.

Ручний режим заповнення вакансій, плани ротацій, які постійно не виконуються, ходіння дипломатів, що повернулися із закордонних відряджень, кабінетами у пошуку роботи мають відійти в минуле.  

Треба зробити дві речі: провести атестацію працівників і запровадити середньотермінове планування кар’єри на конкурсних засадах.

Протягом останніх трьох-чотирьох років МЗС "поповнилося" величезною кількістю осіб з донецькою пропискою чи представників "блатних" сімей, причому часто-густо їх направляли в найбільш розвинені країни світу, а професійні дипломати позбавлялися можливості кар’єрного зростання.

Потрібно з’ясувати рівень професійності та наявність відповідної освіти тих, кого було прийнято на дипломатичну службу протягом останнього часу. Має йтися про атестацію не лише працівників апарату МЗС, а й закордонних дипломатичних установ.

В питанні ж планування кар’єри важливо перейти на три-п'ятирічні плани.

Кожен дипломат має знати своє наступне місце роботи після ротації і готуватися до нього - удосконалювати знання мови чи відповідної галузі міжнародних відносин. Зараз цього просто немає.

Й останнє.

Реформуватися і підвищувати ефективність роботи вкрай складно без фінансів. Проте нині суспільство чутливе до побажань тих відомств, які 24 години на добу працюють на збереження держави.

Залучити достатньо коштів на переозброєння Дипломатичної служби, забезпечення пристойного фінансування та фінансування згаданих пріоритетів в роботі цілком реально.

Дипломати весь час на передовій, і забувати про них - собі у збиток.

Автор: Вадим Трюхан, директор Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції (2008-2010 рр.), член делегацій України на переговорах з ЄС щодо Угоди про асоціацію та Угоди про спільний авіаційний простір (2007-2010 рр.), Головний експерт робочої групи з європейської інтеграції Реанімаційного пакету реформ.