Чому Москва поливає з «Градів» житлові масиви? Їй начхати на жителів Донбасу

Припустимо, що дійсно в Донецькій і Луганській областях є неабиякі поклади сланцевого газу.

Припустимо, що в недалекій перспективі після десятків мільйонів доларів, вкладених у його розробку, нарешті він почне давати шалений прибуток.

Припустимо, що шахтарі перекваліфікуються на газодобутчиків і кинуть палити.

Виникає закономірне питання:

Чи можливо в принципі за ці гіпотетичні гроші прогодувати регіон у 6 мільйонів ртів?

Не треба квапитися із відповіддю.

Наважуся припустити, що так, прогодувати можна.

Тоді інше питання: навіщо це треба потенційним інвесторам, Газпрому або Shell, основна мета яких отримувати максимум прибутку, а не годувати населення?

І знову ж таки, не поспішаємо відповідати.

Кілька місяців тому, розмовляючи в Штатах із одним серйозним фахівцем з міжнародних інвестицій, я почув цікаву думку щодо газу на Донбасі і на Луганщині. Спеціаліст сказав наступне. Сьогодні у Техасі живе понад 25 мільйонів осіб. Рівень їх життя один з найвищих у США. Добробут цих людей цілком залежить від видобутку нафти і не від чого іншого. Проте в середині 19 сторіччя, коли Техас після виходу зі складу Мексики і недовготривалої війни за незалежність, приєднався до США, там жило всього двісті тисяч осіб. І це цілком відповідало тому оберту коштів, який був тоді у штата.

Збільшення населення у другому за чисельністю після Каліфорнії штаті Америки був обумовлений передусім зростанням нафтодобичі. І це логічно і закономірно.

На Донеччині і Луганщині вже живе стільки людей, скільки жили у Техасі на початку другої світової, коли один штат годував нафтопродуктами практично всю Америку, бувши у значному префіциті.

"Ваш схід, - сказав американець, – навпаки витрачає вдвічі більше, ніж заробляє. Тому, у такому положенні він є абсолютно нецікавим інвестиційно. От, якби там жили 2 мільйони, тоді інша справа".

Припускаю, що такої ж думки і російські аналітики.

Тоді цілком зрозуміло стає, чому Москва поливає з "Градів" житлові масиви двох українських шахтарських міст.

Бо кожен хоче врешті залишитися у прибутку.

Та хіба вартий прибуток стількох невинних життів?

Для мене це не питання! Як і для путіна. Хоча наші точки зору абсолютно протилежні.

Євген РИБЧИНСЬКИЙ