Путін заперечує присутність російських військ в Україні, бо готується їх виводити

Правда, коли це станеться - не знає навіть сам Путін.

Україні, як не не дико прозвучить у світлі трагічних, хоч разом із тим - героїчних подій на Майдані, насправді пощастило з четвертим президентом. Віктор Янукович - людина жорстока й безпринципна, проте тупа, обмежена, неосвічена, зрадлива. Тому він утік з країни, коли зрозумів - люди стоятимуть до кінця, і нічого хорошого для нього особисто в цьому не буде. 

Нам, а заразом - усьому цивілізованому світові, не пощастило з чинним російським президентом. Якщо горе, нароблене Януковичем, можна переплакати й поволі почати виправлятися, після Путіна ніхто нічого переробити не в змозі. За ним - випалена земля, бо він вважає себе безсмертним. Разом з тим він, на відміну від того ж Януковича, зовсім не ідіот, про що говорилося вже не раз. Він таки має справжню освіту, ідеологічно мотивований, ідейний - дарма, що його ідеї руйнують світовий порядок, а їхня реалізація фактично запалила війну в Україні, а світ - поставила перед фактом масштабного військового протистояння з затятим мільярдером, котрий прагне світового панування. 

Тому коли Володимир Путін уперто заперечує присутність російської регулярної армії в Україні - це не те ж саме, коли Янукович каже: "Я нічого поганого не робив, нічого не крав, не віддавав жодних наказів про розстріл". Агресор знає, що йому не вірить ніхто. 

Проте з окремих фраз і заяв Путіна та його кліки цілком може проглядатися план тактичного відступу на наперед підготовані позиції з можливістю зберегти обличчя. 

Перше: таємні похорони вбитих в Україні російських солдатів лягають у матрицю "наших там нема". Раз нема живих солдат, нема й мертвих. У Росії про це не скажуть по телебаченню, а раз про загиблих на Донбасі російських хлопців не говорить Дмитро Кисельов, значить, ніхто на Донбасі не гине.

Друге: заяви Путіна про "успіхи ополчення Донбасу" в унісон із заявами самих лідерів терористів про те, що "ситуація помінялася не на користь Києва". Тобто, бліц-кріг Путіна для тих, хто в це вірить - військова перемога так званих "ополченців". Дмитро Кисельов гордо скаже: "Борці з хунтою навчилися воювати і досягли значних успіхів". І росіяни в це повірять. 

Третє: Путін далі закликає до так званого "миру" на його умовах, посилаючись на військові успіхи терористів. Він сам собі створив прецедент, коли можна постати миротворцем. У це теж ніхто не вірить. Бо заклики відвести війська з Донбасу натикаються на звичне "на Донбасі російських військ немає".

Морочити голову всім, насамперед російським громадянам, Путін у такий спосіб може з однією метою - рано чи пізно російських військ СПРАВДІ не буде на Донбасі. Так діють завзяті шахраї у західних фільмах - буквально міняють декорації, аби "хороші хлопці" побачили ту картинку, яку вони для них створили від самого початку. 

Це лише припущення. Хто буде на Донбасі замість російської армії, а головне - коли ця армія звідти піде, не знає ніхто. Включно з самим "автором ідеї". Але, повторюся, припущення ці грунтуються на розумінні прикрого факту: Путін - не Янукович. 

Андрій КОКОТЮХА