Таємні угоди Порошенка

Усе вказує на те, що ситуація на Донбасі розвиваєтьcя за певним планом, відомим тільки вузькому колу осіб.

Закони про особливий статус Донбасу, iнiцiйованi Президентом i прийнятi у таємному режимi Верховною Радою, призвели до такого собi когнiтивного дисонансу в мiзках бiльшостi громадян. 

З одного боку, влада стверджує, що, згiдно з так званим мирним планом, територiї, окупованi бойовиками "ДНР" та "ЛНР", залишаються у складi України, а особливий статус дiятиме тільки три роки. З iншого -- починається реальна демаркація нового кордону між територією, яку контролюють українські військові, і територією, де панують сепаратисти. І все це ще й під контролем ОБСЄ. 

Влада каже, що "Донбас залишається Україною", а прикордонників чомусь ставлять на блокпостах при в'їзді на Донбас. Тож важко позбутися враження, що довкола "донбаського закону" циркулюють двi правди. Одна - для пересiчних жителiв, покликана пiдтримувати iлюзiю приналежностi цих територiй Українi. Iнша ж, народжена в ходi якихось таємних домовленостей, розголошенню не пiдлягає i вiдома лише небагатьом представникам вищих владних ешелонiв. 

Про що може йтися у цих таємних угодах?

 Хто їх уклав і як це кореспондується з українськими законами? 

Про це - у розмовi "Експпресу" з полiтологами Олегом Мазуром, Вiктором Романюком та польським експертом Войцехом Мiрчинським.

-- Чи може нинiшня ситуацiя на Донбасi бути наслiдком таємних домовленостей мiж свiтовими геополiтичними гравцями? 
В. Мiрчинський: -- Так, сьогоднi найвiрогiднiшою вважається версiя про так званий пакт Меркель - Путiна. Експерти мають чимало пiдстав стверджувати: Меркель i Путiн уклали таємний мирний пакт, згiдно з яким Нiмеччина де-факто визнає новий статус Криму в складi Росiї i блокує вступ України до НАТО, а Путiн не продовжує війну в Україні за межами Донбасу. 
О. Мазур: -- Варто зазначити, що такий сценарiй вигiдний не лише Нiмеччинi, а й США, iншим країнам. Правда, тут уже iнша гра. Рiч у тiм, що пiвденний схiд України може слугувати такою собi наживкою Заходу для Росiї. Мовляв, якщо Москва вхопиться за таку можливiсть, як алкоголiк за пляшку, то це зумовить її кiнець. Санкцiї, економiчна i технологiчна вiдсталiсть, гiгантськi витрати на армiю та перетравлювання нових земель за кiлька рокiв повнiстю виснажать росiйську економiку. Тож у країнi почнуться заколоти, якi призведуть до падiння режиму Путiна. Пiд приводом контролю над iржавим ядерним щитом США i Китай роздiлять Росiю на протекторати. Ну а далi можна багато чого прогнозувати щодо долi Сибiру й iнших росiйських територiй.

 -- У який спосiб мiг бути укладений такий пакт?
 В. Романюк: -- Три тижнi тому в Парижi голови МЗС Росiї, Нiмеччини та Францiї обговорювали українське питання без представникiв нашої держави. Зустрiч вiдбувалася в умовах повної секретностi, її деталей не розкривали. Вiдтак чимало провiдних захiдних аналiтикiв схиляються до думки, що саме на цiй зустрiчi був легалiзований так званий мирний план Меркель - Путiна, який потiм матерiалiзували в Українi через вiдомий закон "про Донбас". 
В. Мiрчинський: -- Так, аналiтики Заходу вважають, що iдею щодо спецiального статусу так званих ДНР i ЛНР Порошенковi нав'язали саме європейськi лiдери, котрi зумiли переконати українського Президента в тому, що це чи не єдина можливiсть вирiшення проблеми Донбасу. 

-- Чи варто було нашому очiльнику погоджуватися на такi умови? 
О. Мазур: -- З одного боку, цi закони сильно пахнуть здачею Донбасу. З iншого - вимушений крок. Так, ми могли б спробувати довести АТО до логiчного кiнця i стерти бойовикiв на пил. Але Путiн кинув на Донбас свою регулярну армiю, i Україна, треба визнати, виявилася нездатною протистояти цiй навалi. Можна, звичайно, провести загальну мобiлiзацiю, озброїти пiвмiльйона громадян, але навряд чи це найкращий варiант, позаяк в цьому випадку не уникнути десяткiв, а то й сотень тисяч жертв. 
В. Романюк: -- Так, Порошенка фактично приперли до стiни. Бо вiн, як i чимало українцiв, сьогоднi розумiє: вiйна з Росiєю до переможного кiнця -- великий ризик, жертви та кров. Навряд чи вiн має бажання узяти на себе таку вiдповiдальнiсть. Крiм того, в Українi назрiває соцiальна катастрофа - лише в Києвi вже майже 200 тисяч бiженцiв, соцiально-економiчна ситуацiя погiршується. Вести вiйну в таких умовах мало хто наважиться. Крiм того, цiлком iмовiрно, що в разi вiдмови Порошенка вiд такого плану йому навiть пригрозили зупинкою мiжнародного кредитування. 

-- Чи не краще було б Порошенку в цих обставинах розкрити перед суспiльством усi карти? Чи не стане завiса таємності над цими угодами для нашої країни мiною сповiльненої дiї? 
В. Мiрчинський: -- Таємнi домовленостi -- це завжди небезпечно, бо вони порушують мiжнародне право i спокушають тих, хто такi домовленостi укладає, на авантюристичнi дiї. Крiм того, вони провокують на новi атаки один проти одного шляхом загального обману i противникiв, i союзникiв. 

-- А чи можемо ми принаймні сподіватися вiд Заходу якихось гарантiй у разі реалізації таємного плану? 
В. Мiрчинський:  -- Важко сказати. Як зiзнаються мої колеги-експерти на Заходi, для бiльшостi столиць Старої Європи мiжнароднi угоди i принципи не так важливi, як можливостi для захiдних корпорацiй iнвестувати в Росiю i дозволяти росiйським грошам плисти в захiднi банки. Мовляв, попри благородну риторику, цiннiстю для ЄС є мир за всяку цiну, який іде разом iз бiзнесом за всяку цiну. 
О. Мазур: -- Як пожартував мiй колега, оглядач однiєї польської газети, Європа сподiвається, що 300 мiльйонiв американцiв захистять 500 мiльйонiв європейцiв вiд менш нiж 150 мiльйонiв росiян. Тому основним союзником України в її протистояннi з Росiєю можуть бути лише Сполученi Штати - як один iз гарантiв її суверенiтету пiсля пiдписання Будапештського меморандуму. 

-- Чи може у зв'язку з цим Україна вимагати вiд США бiльшого? 
В. Мiрчинський: -- Українцi багато разiв плутали карти свiтовим гравцям своєю смiливiстю i непередбачуванiстю. Коли Янукович зробив рiзкий розворот у Вiльнюсi, Європа побуркотіла трохи для вигляду, але фактично погодилася, що Україна - у зонi росiйських iнтересiв. I тiльки героїчний Майдан із сотнями убитих змусив Європу вiдiграти свої плани назад. Українцi можуть сплутати цi карти ще раз. Але для цього їм треба усвiдомити, що такi речi, як саботаж розбудови армiї і проведення економiчних реформ, мають сприйматися як злочини проти народу. 

Юрiй ГРИЦИК