Сьогодні не залишається жодного аргументу на користь продовження перемир'я

Мета псевдовиборів на окупованих Росією територіях, у так званих ДНР та ЛНР, очевидна – створити невизнані псевдодержави-терористичні анклави, щоб зупинити шлях України до Евросоюзу, завадити проведенню докорінних перетворень всередині нашої держави.

Продовженням імперіялістичної політики Росії є спроба повісити камінь на шиї української державности, під тягарем якого Україна мала б завалитись або принаймні відмовитися від частини суверенітету, та подальший перехід під зовнішній політичний протекторат Москви.

Абсолютно незрозумілою є бездіяльність керівництва української держави щодо подій в окупованому Донбасі. Сьогодні не залишається жодного аргументу на користь необхідности продовження перемир'я, яке насправді забирає життя українців та обмежує простір для активних дій держави.

Одразу після виборів Президент був зобов'язаний оголосити воєнний стан, правовий режим якого не передбачає проведення будь-яких виборів, і нарешті виконати парламентську постанову про відновлення загального військового призову в Україні. До цих пір не проведено очищення військових структур від агентури Кремля та корупціонерів, що можна кваліфікувати як злочинну бездіяльність, а можливо – і як зраду.

Не меншу бездіяльність проявляє український уряд, що не зміг забезпечити евакуацію стратегічних військових підприємств з Донбасу та досі не спромігся чи свідомо не бажає вивезти найбільші склади стрілецької зброї під Артемівськом, які в будь-яку хвилину можуть захопити чи знищити російські окупанти.

На жаль, віртуальними залишаються переможні реляції про будівництво "Стіни", бо навіть на ключових напрямках агресії противника, зокрема на Перекопському перешийку, немає навіть елементарних захисних споруд – мінних полів. Така ж ситуація – на кордоні з Придністров'ям та в инших місцях можливих ударів російського агресора.

Ключовою нерозв'язаною проблемою залишається питання захисту життя та громадянських прав тих мешканців Донбасу, які волею долі опинилися під окупацією Росії. Українська держава абсолютно не реагує на етнічні чистки українців та представників національних меншин – патріотичних мешканців регіону.

Більше того, гнітючою є ситуація в інформаційній царині. Очевидно, що Росія провадить ідеологічно-інформаційну війну шляхом засилля російської мови, пропаганди, відповідних фільмів, статей, дописів – а затим вводить війська. Проте жодної належної реакції українська влада не проявляє. Лише українізація інформаційного простору, створення можливости для українців та національних меншин повернути втрачену насильницькою русифікацією ідентичність, подолання наслідків російської окупації та мобілізація усіх ресурсів нації є запорукою нашої перемоги.

На жаль, перемога олігархату на виборах до Верховної Ради може негативно вплинути на перебіг подій у державі, адже олігархи скоріше зацікавлені у війні, яка є гарним тлом для збільшення наживи, перерозподілу влади й власности, а не у перемозі. Вважаю, що всі гілки української влади повинні опиратися на ключовий ресурс держави – енергію української нації, а не загравати з олігархатом, адже саме прості українці привели державу до перемоги над режимом Януковича, і тільки українська нація здатна зупинити Путіна та російський імперіялізм.

Юрій СИРОТЮК