"Через ваші підписані папірці помирають навіть ті, хто вас не обирав" - доброволец

29-річний боєць добровольчого батальйону "Золоті Ворота" Олександр Ип стверджує, що Генштаб майже не контролює ситуацію на фронті. Про це хлопець розповів кореспонденту у місті Щастя в Новоайдарському районі на Луганщині.

"Віддали Дебальцеве, Іларіоново, Донецький аеропорт, Саур-Могилу. Дуже багато людей загинуло. Скажіть, будь ласка, хто начальник Генштабу? Муженко? Тоді скажіть мені, чому він досі не відповів. І взагалі хтось несе відповідальність за те, що відбувається? Генштаб взагалі нічого не робить і не володіє інформацією в онлайні, не знає, що відбувається тут або за двадцять кілометрів звідси. Муженко, дорогий, може варто піти і звільнити місце для тих хлопців з передової, що довели тут на що вони здатні. Вони проливають тут свою кров, за рідних, друзів"

Олександр родом із Дніпропетровська. Два останні роки до війни жив в Іспанії. Працював барменом, діджеєм на радіо. Дружина Олеся працює нянею. Виховують сина Матвія.

"Я кинув сім'ю та можливість отримати документи. Приїхав до України тільки тому, що в моєї країни зявився шанс змінити її завдяки революції. Але, через злобних сусідів прийшлося затриматись" - каже хлопець.

Одразу після Майдану Саша пішов у добровольчий батальйон "Золоті ворота". На фронті на третій ротації. Півроку знаходиться на передовій. "Ми маємо відношення до козаків. В батальйон нас збирали під загальною егідою. Маємо гарну традицію щодня збиратися, обговорювати різні питання і потреби. Нас тут двадцять людей, кістяк. Маємо свою козацьку нараду. Добре розуміємо, що кому треба і як діємо далі. У нас є колективна відповідальність за нашу групу. Рішення приймаються теж колективно. Побратими у нас супер. Настрій бойовий."

Олександр розповідає, що дуже сумує за друзями. Особливо за родиною. Має молодшого брата Артема 27 років. Мати мешкає в Дніпропетровську."Мама досі боїться сказати на роботі, що її син в добровольчому батальйоні. Таке моє місто Дніпропетровськ, де не всім можна сказати, що я на війні, - зітхає. У моєму будинку живе кілька десантників. Вони служили в 25-ій ОБМП (окремий батальйон морської піхоти - Gazeta.ua). Під час другої мобілізації з усіх на фронт пішов тільки один. Він був у тому трагічному ІЛ-76, який збили поблизу Луганська. Хлопці загинули як герої. Я звертаюсь до тих, хто не пішов - навіщо було служити в десанті, опановувати військову професію, отримувати якісь знання та навики, щоб їх зараз не використовувати"

Олександр вважає, що ухилятися від служби в такий складний час для країни неправильно і закликає всіх йти до лав української армії.

"Україна переможе, якщо ми будемо разом. А так, якщо "моя хата скраю, я у воєнкомат не піду" - це виправдання. Хлопці, відслужіть. Віддайте належне країні, хоча би місяць та йдіть спокійно спати. Продовжуйте заробляти для своїх родин, на автомобілі, дачі. Але зараз залишати країну просто так на друзів, товаришів чи просто знайомих, які пішли добровольцями і захоплюватися ними у "Вконтакте" чи "Фейсбуці" "Вау, клас, у мене є друг, який реально герой" цього не достатньо" - зазначив він.