Судити треба не Путіна, а Московію і московитів в цілому - Семесюк

Розумні люди неодноразово досліджували цікавий феномен відсутності в Московії справжніх суспільних інституцій. 

Тобто навіть не відсутності, а їхньої підступної видимості. Погодьтеся, ні московитський парламент, ні президент, ні суди, ні прокуратури тощо, не тягнуть на реальні інституції. Президент, котрого неможливо переобрати — це не президент. Парламент, що голосує одностайно — це не парламент. Прокуратура, яка саджає в тюрму за вказівкою — це не прокуратура. Все це звичайнісінькі симулякри, простіше кажучи підробки, як і все московитське державне утворення, котре зовсім не є державою, в людському сенсі цього слова. Все це і так всім відомо, цілком собі зрозуміло, і не раз обговорювалося. Залишилося тільки зробити висновки.

Ми споглядаємо досить успішне маскування однієї діяльності під іншу, бо інакше сенс використання цих підробок не зрозумілий, хіба тільки для приховування чогось, що варто приховати. Останнім часом все стало на свої місця і вже не викликає сумнівів. Підробні інституції використовуються московитами для маскування глобальної терористичної діяльності, і вся їхня «державна» машина найкраще пристосована саме для тероризму, а отже і створено її було саме для цього, і виключно для цього. Втім, деякі державні функції цивільного характеру вона вимушена виконувати, але виключно через неймовірну циклопічність своїх розмірів. Будуються лікарні, прокладаються асфальтні шляхи, знімаються кінострічки, бо терористам треба лікуватися, пересуватися, розважатися. До пори до часу московити прикидаються звичайними громадянами трохи дебільної країни, аж поки не настає момент істини і головний пахан не спускає цю багатомільйонну зграю з ланцюга.

Коли саме Московія перетворилася на терористичну організацію, не так вже й важливо. Вона завжди мала ці ознаки, але остаточно оформилася в мафіозну грибницю з приходом до влади більшовиків. Унікальність моменту в тому, що зараз, чи не вперше в історії, це чудовисько попалилося і демаскувалося, бо відверто загралося і помітно потупішало за останні роки. Тому, коли настане мить Гаазького трибуналу, якщо до того в приміщення цієї установи не влучить який-небудь «Іскандер», то судити треба буде не Путіна, Сєчіна, Гіркіна, ФСБ, ГРУ тощо, а Московію і московитів в цілому, як гігантський мафіозний клан. Починаючи від звичайного найманця з тайожних хащів, і аж бо «Большого Театру» включно.

Якщо результатом всієї їхньої культурно-господарської діяльності завжди, без жодних виключень, є зовнішня агресія та війна, то це означає лишень одне — все це створено саме для для агресії та війни. «Большой Театр», середні школи, районні лікарні, залізниця, харчова промисловість, заводи-пароходи, все це займається лише одним — видобутком очищеного, концентрованого зла та його насильницьким експортом. А сировина, з якої видобувається отаке рафіноване зло, всім відома — це звичайний московит, і не важливо, розуміє він, що взагалі коїться і яка його справжня роль в цьому процесі, чи не розуміє.

Тупість — джерело всіх гріхів, і нема на те ради.

Тому, пані і пацанове, саме назва АТО найкраще підходить до кривавих подій на сході нашої країни, бо ідеально відповідає їхній суті. Це гірше, ніж просто війна. Це глобальна антитерористична оборона.

І коли згорить синім полум’ям «Большой Театр», Третьяковка, всі ці ї*учі православні святині разом з неперевершеним культурним спадком, я не впаду в гуманістичний смуток, ні. Я наллю собі келишок червоного вина і вип’ю за новий світ без цивілізаційних довбо*обів.

Іван СЕМЕСЮК, художник