"Відмовитися від українського транзиту в Росії не вийде" - експерт

Михайло Крутіхін, 68 років Аналітик і консультант з проблем нафтогазової галузі і політики. Народився в Москві. Закінчив в 1970 році інститут східних мов при МДУ ім. Ломоносова за фахом "перська мова та література". У 1985 році закінчив аспірантуру Академії суспільних наук при ЦК КПРС і захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. З 1972 по 1992 роки працював в Редакції країн Сходу ТАСС. 20-річна кар'єра в міжнародній журналістиці включала 13 років відряджень у такі країни, як Іран, Ліван, Сирія і Єгипет. З 1993 року професійно займається аналітикою нафтогазових інвестицій в країнах колишнього СРСР. Сьогодні є партнером консалтингового агентства RusEnergy і головним редактором галузевого тижневика The Russian Energy.Фото: rbc.ru. 

Петро Порошенко нещодавно анонсував домовленість про будівництво інтерконектора між угорською та українською ГТС. До цього заявляли про домовленість по польсько-українській перемичці. Справа рушиться з місця чи залишиться на рівні заяв про домовленості?
- В Євросоюзі інтерконектор вже будують. Наприклад, Греція-Болгарія. З Україною складніше - поки тільки розмови. Найголовніше питання: хто вкладе в це будівництво гроші? Реальних інвесторів поки не видно.

Які перспективи Південного газового коридору, який повинен створити маршрут для азербайджанського газу з Каспійського регіону через Грузію та Туреччину до Європи?
- Південний коридор будується і буде працювати. Попервах пропускна спроможність планується в 2 млрд, потім - 10 млрд кубометрів. Після 2020 року чекаємо розширення ще на 10 додаткових млрд. кубів.

А яка доля Транскаспійського газопроводу, який мав би з'єднати вже Туркменією з Азербайджаном?
- Сьогодні доля Транскаспійського газопроводу залежить від одного: чи знайдеться інвестор. Поки таких не видно.

Цією весною Єврокомісія звинуватила "Газпром" у монопольних діях. Чи вдасться ЄК за допомогою Третього енергопакету змусити російського монополіста грати за правилами антимопольного законодавства ЄС?
- Третій пакет працює, і "Газпром" змушений підкорятися. Покарання "Газпрому" за "монопольні практики" буде, але напевно в скороченому варіанті: компанія вже зняла більшість претензій, виконуючи вимоги Єврокомісії.

Скільки Європа споживатиме російського газу?
- Європа, на мій погляд, збереже теперішній відсоток споживання російського газу, принаймні на найближче майбутнє.

Споживання російського газу в Європі
У 2014 році, за оцінками статистичного агентства Eurogas, 28 країн ЄС плюс Швейцарія, яка до нього не входить, спожили 417 млрд кубічних метрів природного газу. Близько 25% цього обсягу прийшло з Росії.
Це менше, ніж у попередні роки, коли частка "Газпрому" на ринку досягала 30%. Україна у 2014 році спожила 42,6 млрд. кубів. Імпорт з Росії – 14,5 млрд кубів або 34% від спожитого газу.

Яке майбутнє у таких "газпромівських фішок" як: "положення про пункт призначення", доступ третіх сторін до транспортних мереж, прив'язки ціни газу до нафти?
- З 2007 року положення "про кінцевий пункт", тобто заборона реекспорту, фактично не працює. І "Газпромом" на цьому пункті вже не наполягає. Якщо це не "віртуальний" реекспорт, як у випадку з Україною. Доступ третіх сторін буде, якщо конкретну трубу на певний період і на певних умовах не звільнять від цієї норми. Прив'язка до нафтових цін - це справа сторін контракту. Та вона поступово втрачає своє значення.

Що чекає на довгострокові контракти на купівлю газу? Як, наприклад, той, що підписала Україна в 2009 році. І що чекає на принцип "бери або плати", який також є в тому контракті?

- Ось таких контрактів більше напевно не буде. А принцип "бери або плати" залишиться. Насправді, він нормально працює. Інша річ, розмір мінімального відбору буде зсуватися вниз.

Чи є майбутнє в сланцевого газу та нафти у Європі, подібно до того, що відбувається в США і Канаді?
- Зараз схоже на те, що у Європі у сланцевого газу немає ніяких перспектив, якщо не рахувати невеликі проекти на Британських островах.

Ми чули заяви російських посадових осіб про відмову від української ГТС. Наприклад, Олександр Новак, міністр енергетики Росії, говорив, що після 2019 українська труба їм буде не потрібна. Чи це реально, враховуючи те, що замість українських політиків доведеться мати справи тепер з турками, які гарантуватимуть альтернативні маршрути?
- Туреччина - примхливий і вимогливий транзитер. Тому від українського транзиту в Росії відмовитися не вийде. Головна причина - клієнти "Газпрому" не захочуть переключатись на новий довгий маршрут і будувати в Туреччину газопроводи. Звісно, не виключено, що одну нитку до Туреччини все-таки прокладуть. Але і це зроблять із запізненням.

"Південний потік" - запланований "Газпромом" газопровід пропускною здатністю в 63 млрд. кубів на рік. Разом з вже функціонуючим "Північним потоком", з пропускною здатністю в 55 млрд. кубів, мав усунути Україну як транзитера російського газу в ЄС. Наприкінці 2014 року Володимир Путін заявив, що "Південний потік" не буде побудований через "не конструктивну позицію деяких країн". Натомість буде побудовано газопровід такої ж потужності до Туреччини та розширений вже існуючий газопровід – "Блакитний потік" (газопровід до Туреччини, об'єм 16 млрд. кубів)

Якою буде завантаженість нафтопроводу "Дружба"?
- Буде теж працювати. Але завантаженість поступово падатиме.

Яка доля у гучних проектів "Газпрому" щодо "труби" в Китай - "Сила Сибіру" і "Алтай"?
- Обидва проекти "гальмують". Не буде ні обіцяних обсягів, ні обіцяних термінів. Китай може купити щонайбільше 30-38 млрд кубометрів російського газу, але тільки за ціною нижче собівартості. Економічно це, поза всяким сумнівом, повне фіаско "Газпрому".

Скільки газу споживатиме Китай в майбутньому?
- Можна багато чого говорити про прогнози. Але зараз ми в такій ситуації, що споживання газу в Китаї передбачити я поки не беруся. Як не беруться це робити і експерти British Petroleum (нафтогазова, нафтохімічна та вугільна транснаціональна монополія Великобританії – "ред".)

Так. Але ж вони будують газопроводи з Туркменії через різні країни Центральної Азії й до Китаю.
- Так. Газопроводи на чотири гілки із Центральної Азії будуть працювати. Не виключаю побудову п'ятої нитки: Іран-Пакистан-Китай.

Газопровід "Центральна Азія-Китай"
Будівництво газопроводу "Центральна Азія-Китай" почалося в липні 2008 року. Його загальна протяжність - близько 10 тисяч кілометрів. Складається з 4 гілок. Гілки А, Б і С проходять по територіях Туркменістану, Узбекистану і Казахстану. У Китаї труба прокладена до міста Хоргос, де і з'єднується з 2-й гілкою газопроводу "Захід-Схід". Очікується, що до кінця 2015 року, пропускна спроможність усіх трьох ліній магістрального газопроводу "Центральна Азія-Китай" збільшиться до 55 млрд кубометрів на рік.
Зараз сторони приступили до будівництва четвертої гілки. Вона пройде по іншому маршруту - з Туркменістану до Китаю по території Узбекистану, Таджикистану та Киргизстану. Таким чином Казахстан випадає як країна транзитер з однієї з гілок.

Китай та Євросоюз не зіштовхнутися інтересами в Туркменії?
- У Туркменії Китай не конкурент європейським споживачам. Тому що газу там вистачить на всіх.

Куди підуть, у випадку відміни санкцій, вуглеводні Ірану?
- Іранська нафта піде після скасування ембарго в основному в Індію і Китай, але це світовий ринок - вона потрапить і в Європу, і до Латинської Америки.