"Ми віддавали одного полоненого, а забирали півсотні наших" - Білозір

Народна артистка України, політик і дипломат Оксана Білозір рік бере участь у звільненні з полону на Донбасі наших співвітчизників.

– Я не шукала цього, воно само мене знайшло, і не в останню чергу через те, що я свого часу була з концертами в Афганістані, усю країну на БТРі об'їздила (Оксана Білозір двічі була в Афганістані - 1986-го та 1988-го. - Gazeta.ua). Воїни-афганці – міцний фундамент Збройних сил, готові командири, інструктори. Але по той бік також воюють афганці, і багато хто з них пам'ятає мої поїздки на ту війну. Це дало змогу включитися у процес перемовин. Співпрацюю з Антитерористичним центром, Генштабом та СБУ.

Скількох людей вам вдалося звільнити?

– Брала участь у звільненні більш як 300 людей.

Часто шахраї пропонують родичам заплатити викуп. Що робити тим, чийого сина чи брата захопили в полон?

– Зв'язатися з командиром частини або іншого військового підрозділу, де людина проходила службу. Звернутися з листом до СБУ. Прізвище потрапить у реєстр, і почнеться процес пошуку, збору інформації та перемовин щодо обміну.

Кажуть, визволяють лише бійців, які служать в армії та Нацгвардії, але не добровольців.

– Неправда. З особистого досвіду скажу, що з ЛНР ми забирали представників "Айдару".

Чи правда, що ДНР, ЛНР і російські формування по-різному ставляться до наших полонених?

– У озброєного формування зазвичай є командир, а його заступник – куратор із ФСБ, офіцер. Там, де ці офіцери були, вони стримували звірство. Люди з армійським вишколом розуміють, що є певні правила ведення війни: взяли полоненого – в яму, а далі вирішують, як вигідно обміняти. А людина, яка війни не бачила, коли поруч гине брат або друг, не здатна контролювати емоції. Садистів найбільше серед таких.

Полонених використовують як рабів.

– Так. Вони працюють, їм дають їсти - щоправда, можуть годувати лише тричі на тиждень. Це не вписується в рамки гуманітарного права, але принаймні хлопці не сидять і не божеволіють. До того ж, для роботи вони потрібні у нормальному стані, отже, каліцтв їм завдавати не будуть.

Обмін є рівноцінним?

– Багато залежить від того, хто у списку. Бувало й таке, що ми віддавали одного, а забирали півсотні наших.

Ви за цей час склали уявлення, хто наш противник, який він?

– Я спілкуюся з тими, у кого таке ж завдання, як і в мене – повернути додому своїх. Про політику ми не говоримо, бо не відбудеться обмін.

Багато хто зараз говорить про Донбас: "Ми не хочемо жити з ними в одній державі".

–  Там є екстремісти, терористи. Але більшість населення – залякані й принижені люди, що опинилися в безвихідній ситуації, де панують нагайка і автомат.

Автор: Анна ШЕСТАК, фото Андрія ЗЕЛЕНОГО, espreso.tv, з архіву Оксани Білозір