Свого часу «особливий статус» уже надавали – Кримові. Що маємо тепер?

Слухав по ICTV щодо змін до Конституції й особливо про пункт 18 Перехідних положень щодо окремих регіонів Донецької та Луганської областей і чманів від дежавю.

Майже таку аргументацію я вже чув на початку 1991 року (Гройсман тоді був, мабуть, у колясочці), Кравчук, Багров та інші комуняки точно так само вмовляли нашу першу парламентську опозицію – «Народну Раду» – проголосувати за утворення Автономної республіки Крим.

До речі, правова комісія (сьогодні зветься комітетом) згоди на це тоді не надала (читайте стенограму мого виступу від цієї комісії).

Тоді були ті ж аргументи: мовляв, нічого страшного, ми унітарна країна, ООН гарантує...

І що вже сьогодні ми маємо з її особовим статусом – розвиток сепаратизму, якій трансформувався у колабораціонизм і втрату території.

Здається, мають рацію ті, які кажуть, що історія нас учить тому, що нічому не вчить. А Гройсман як папуга повторює мантру Порошенка, а сам, мабуть, не думає.

Віктор ШИШКІН