Чорне пророцтво для Європи

Якщо європейці хочуть зупинити потік мігрантів, то у них нема іншого виходу, окрім як вплинути на ситуацію в рідних країнах біженців

Я не збираюся доводити, що з мусульманами в Європі не буде ніяких проблем. Будуть. У мене є безліч побоювань щодо ісламу, як, втім, і щодо будь-якої іншої релігії (в першу чергу, щодо самого католицизму).

Проблеми будуть. Жителі Північної Африки і Близького Сходу вирішили, що достатньо одного бажання; що варто повалити владу, і економічний добробут прибіжить до них, як вірна собака. Мало кому з них приходило в голову, що тупання ногами і заяви на кшталт «хочемо, щоб було краще» - пустишка, заклинання реальності. В Сирії, Єгипті, Лівії та Тунісі справа дійшла до розправи над тиранами. І, це, напевно, правильно. Однак, на жаль, скинутим урядам не було гідної альтернативи.

Це спровокувало спіраль наступних революцій, які прагнули начаклувати найкращі часи, однак зміцнити економіку так ніхто і не зумів. В результаті після повалених тиранів почався хаос і домінування радикальної варварської версії ісламу, що породила бійню в регіоні. Навіть найбільш стабільні постреволюційні країни – Єгипет та Туніс – були змушені повернутися до жорсткої політики і смертних страт, щоб на їх місце не зазіхали ще більш жорстокі сили з числа послідовників чорних джихадистських прапорів.

Принаймні, так це виглядає з боку. Жителі Північної Африки і Близького Сходу, які зі зрозумілих причин більше не хочуть жити в своїх охоплених хаосом і кривавим божевіллям країнах, масово рушили в Європу. Вони змучені і в розпачі. Вони розуміють, що Європа їх не чекає, не хоче і – давайте дивитися правді в очі – ніхто від цього не страждає. Однак вони також знають і інше: незважаючи ні на що, вони мають право жити у світі гідного життя. І іншого вибору, як емігрувати, у них часто просто немає. Їм нікуди йти.

Вони біжать в Єгипет, у якого власні проблеми. Біжать в іракський Курдистан, у якого проблеми ще більше. В Ліван, і якщо так піде і далі, то біженці складуть половину населення цієї країни. До Туреччини, де їх вже майже два мільйони. Тим не менш, статус біженця в Єгипті, Іраку, Лівані або Туреччині не є пропуском в гідне або хоча б нормальне життя. Таким пропуском, можливо, могла б стати імміграція в багаті країни Перської затоки, в першу чергу, в Саудівську Аравію. Однак, на жаль, мусульманські брати іммігрантів по цивілізації та по вірі офіційно оголосили, що ніяких біженців у себе вдома приймати вони не хочуть. Так що іншаллах і шукайте щастя в іншому місці.

І це закінчується сумно: вантажівкою на австрійському шосе, де були знайдені понад 70 загиблих страшною смертю, захованими в Середземному морі човнами з сотнями виснажених біженців, відчайдушною атакою кордонів Македонії і стіною на кордоні Угорщини. Так на практиці виглядає чергове велике переселення народів. Народів, які відправляються на північ до легендарних країн стабільності та багатств. В Європу, де трава зелена, де поліція допомагає, а не б'є і вбиває.

Очевидно, що навіть при найкращих намірах Європа не зможе впоратися з усім потоком людей, які хочуть і потребують допомоги. Якщо європейці хочуть зупинити потік імігрантів, то в них немає іншого виходу, окрім як сильно вплинути на ситуацію в країнах, з яких вони відбуваються. Європа буде змушена допомогти зупинити різанину в Сирії і нанести серйозний удар по Ісламській державі, що є хворою гнійною виразкою на тілі світової цивілізації. Повинна допомогти Лівії досягти прийнятного стану, щоб там не відбувалися масові страти.

Європа повинна буде допомогти Тунісу та Єгипту стати більш стабільними країнами, які можуть стати позитивним сигналом для всього регіону, дати орієнтири на шляху розвитку, як це все частіше робить Грузія на Кавказі.

На жаль, істерія засобів масової інформації, які закликають туристів уникати цих країн, тільки погіршує ситуацію. Що призведе до погіршення політичного та соціального становища.

Зрештою, Європі доведеться постаратися змусити країни Перської затоки відійти від їхнього егоїзму і прийняти частину біженців. В іншому випадку її кордони будуть бомбардувати ще більше зневірених біженців. І будуть вони, як у Македонію, вриватися в європейські країни, незважаючи на те, подобається їм це чи ні.

Але для початку потрібно просто подбати про мігрантів. Потрібно взяти ситуацію в свої руки. Подивитися правді в очі, тому що проблема не зникне сама по собі. Іммігранти не розчиняться в повітрі. Ми не можемо дозволити, щоб на наших очах люди вистоювали у вантажівках і тонули в морі. Кожен, хто вважає, що прагнучі до нормального життя, повинні помирати на дорозі – не людина. Особливо неприємно подібна думка буде звучати з боку поляка, представника народу, який у своїй історії масово емігрував в пошуках кращого життя. І який також через свою специфіку зіткнувся з неприязню.

Словом, іммігрантами потрібно зайнятися. Взяти ситуацію під контроль, а не просто дозволяти біженцям загинути. І Польщі це також стосується.

Польща, яка так сильно любить нагадувати про зраду Заходу в 1939 році, так сильно потребує згуртованого співробітництва Заходу щодо агресивної політики Росії, яка так любить говорити про солідарність, теж зобов'язана бути солідарною з Заходом. Особливо враховуючи, що ніхто не вимагає від нас приймати якусь нереальну кількість імігрантів.

Ми є частиною Європи, тому повинні відповідати на ті виклики, на які відповідає вся Європа, якщо вона того вимагає. Крім того, враховуючи наше географічне положення, ми, напевно, повинні будемо впоратися з наростаючим потоком імміграції з України. При цьому прийом українців повинен бути організований найкраще. Але не можна егоїстично повторювати за угорським прем'єром Віктором Орбаном, що ми не хочемо мусульманських іммігрантів і все тут. Кінець, крапка і тупнули ногою.

Текст публікується з дозволу автора

Оригінал