Цена изменения Конституции. Что стало причиной катастрофы

Кто виноват в случившемся у стен Верховной Рады и как не допустить повторения драмы

Зміни до Конституції проголосовано і оплачено тисячами жертв,  інвалідів, біженців, дітей-сиріт зі Сходу і з Криму, закатованих у «братніх»  буцегарнях громадян і патріотів України. Цієї плати виявилось замало: вчора на вівтар політичного олімпу і кровожерливого сусіда були принесені нові жертви – один загиблий солдат і нова «сотня» поранених. Чи останні ці жертви? Запитання скоріше риторичне.

Як завжди, виникає ще декілька запитань. Хто винен в трагедії під ВРУ? Кого, за що і як карати? І коли вже це все скінчиться на нашій землі?

Відповідей не маю, довічного ув’язнення невідомо кому не вимагаю, таке голосування нардепів за зміни до Конституції не сприймаю. Крапка.

Маю деякі думки, що важко носити в собі. Тому прошу вибачити, що ділюсь ними з вами, шановні читачі.

Вважаю, що у вчорашній трагедії, яка, безумовно, сподобається великому сусіду з точки зору наявності  у нього нових аргументів про жидобандерівців і укропів, що населяють нашу країну і знущаються над «великим русским миром», а отже, вже настає пора «принудить  их к миру», пам’ятаєте, так «заспокоювали» грузинів нещодавно, винні всі: влада і люди, які вийшли  мітингувати під стіни парламенту.

Влада  винна в тому, що: 

По-перше, беззаперечно знаючи, що мітинг буде, не спромоглась його спрямувати в нормальні цивілізовані рамки. Замість того, щоб отримавши (якщо не отримали заздалегідь – все СБУ і МВС разом з їх керівництвом треба просто розганяти негайно і просити Захід допомоги не грошима, а інструкторами і тренінгами для нового набору спецслужб) всю необхідну інформацію про організаторів мітингу і можливі варіанти його розвитку при різних сценаріях, виставляти вкотре сотні молодих міліціянтів і гвардійців  в якості живого щита  - безглуздя, повний непрофесіоналізм силовиків.

По-друге, зі зверненнями до народу, панове президент і прем’єр-міністр треба звертатись не після, а до початку реформ і різних голосувань. І не з гаслами і з закликами «Знайдемо. Покараємо. Вони будуть відповідати. Вимагаю довічного ув’язнення» тощо, а зі спокійними аргументованими словами про те, що ви збираєтесь робити, як і для чого. Ці слова мають розуміти однаково і двірники, і академіки разом з політиками і політтехнологами. Вам важко знайти такі слова, ви їх не знаєте чи забули? Тоді йдіть геть з політичного олімпу і  не беріться робити  в державі те, чого ви  не вмієте чи не бажаєте робити.

По-третє, у наших можновладців просто немає, або  ж критично не вистачає державної та  людської мудрості керувати волелюбним народом і державою, яка знаходиться в стані війни. Прослухані  ними університетські курси навчальних дисциплін, опанована іноземна мова і успіхи в бізнесі, побудованому на «понятиях», омані, силі та брехні не є гарантією їх здатності керувати 46-мільйонним народом і державою, що знаходиться на межі цивілізаційного вибору різних за ментальністю народів і правителів.

І ще одне запитання до всіх. 

За 24 роки чинної Конституції України хто–небудь чув гасла і заклики волелюбних мітингів і пікетів народу про негайні зміни Конституції? Можливо, я чогось не пам’ятаю? Нагадайте мені. Завжди лунали лише вимоги «Виконуйте чинну Конституцію!» Все, крапка. Натомість, лише перший президент спромігся піти на дострокові вибори і програти їх заради ухвалення нової Конституції . Другий президент, примусивши ВРУ ухвалити нову Конституцію, вже через кілька років захотів внести в неї зміни. Не зміг. Третій  шляхом маніпуляцій вніс зміни і не скористався ними. Четвертий повернув все «на круги своя» і виявився відвертим зрадником і боягузом. П’ятий, не встигши встати біля керма держави, також розпочав  готувати зміни, але вже не стільки за своє волею, скільки на догоду іншим міжнародним гравцям та агресору.

Підкреслюю: жодного разу народ не вимагав змін до Конституції. Змін прагнули лише чотири президенти, частина нардепів, політтехнологи цих політиків і частина експертного середовища.  Плюс в останній рік – Путін, Меркель, Олланд і Обама, оскільки трьом останнім потрібен мир у Європі будь-якою ціною, а ціна життів українців для них не така вже й велика.  Путіну потрібен новий СРСР, щоб утримати свою владу в Росії. В останній раз політикум розділився в цих намірах, а з народом (а не представниками громадськості з декількох осіб і главами державних адміністрацій) ніхто спілкуватись не уміє і не бажає.

Провокатори і вороги нашої держави використали цю ситуацію по повній програмі.

Найгірше, що можновладці все це чудово розуміли і розуміють, але нестача мудрості, власні амбіції і жах втратити власні статки призвели до такої ціни за конституційні зміни, які, по-великому рахунку, нічого не дадуть для реформування управління країною. Оскільки справжні реформи – це реформи мислення та адекватних і ефективних дій, а не красиво написані папери, навіть, якщо вони називаються Конституцією.