Солдат, який повернувся з війни: З таким ставленням продовжувати службу немає сенсу

Повертаючись із зони бойових дій на Донбасі, бійці АТО на сьогодні мають більше претензій до уряду та його обіцянок, ніж до Міністерства оборони.

Українська влада неодноразово останнім часом декларувала курс на контрактну армію. Про це заявляв і президент Петро Порошенко, і прем'єр-міністр Арсеній Яценюк. Не оминув у своєму Facebook цю тему і міністр МВС Арсен Аваков.

Наприкінці липня Яценюк доручив міністру оборони Степану Полтораку почати розрахунки для переходу на контрактну армію. Прем'єр упевнений: армія повинна бути професійною, одягненою і навченою на високому рівні. Аваков також закликав очистити українські Збройні сили від випадкових людей. Порошенко був трохи скромнішим у своїх заявах і дивиться на питання переходу до контрактної армії більш виважено. За його словами, ще не час повністю переходити на контрактну армію.

"Жодна ыз сучасних армій світу під час реальної війни не комплектувалася контрактниками на всі 100%. Ми, безумовно, будемо збільшувати контрактну складову у формуванні українського війська, і насамперед йдеться про ті підрозділи, які нестимуть службу в зонах підвищеного ризику, неподалік від кордону з Росією", - заявив Порошенко наприкінці серпня.

А тим часом бійці, які пройшли АТО, солдати й офіцери, які мають досвід і які, за логікою, мали б стати кістяком майбутньої контрактної армії, підписувати контракт після дембеля навіть не думають.

І ось чому. За рік, проведений в зоні АТО, бійці 90-го батальйону 81-ї бригади побачили якісні зміни від оборонного відомства, але образа від дій, точніше, бездіяльності Кабміну, є сильнішою. І саме тому продовжувати службу в ЗСУ більше не планують.

"Вже все. На дембель. Я відслужив Батьківщині 25 років. Рік був в АТО. Я пішов з армії з честю і з гордістю і пишаюся тим, що віддав свій обов'язок державі. Мені не соромно перед дітьми, онуками. Але з таким ставленням я і не думаю підписувати далі контракт. Ніхто з моїх хлопців не думає", - розповідає боєць 81-ї бригади Андрій.

"Ми були в зоні АТО, безпосередньо брали участь у бойових діях. Ми без ротації пройшли 8 місяців. Ми виконували свої завдання. Але той указ президента і прем'єр-міністра про виплату 1 тис. грн на добу (ініціатива Порошенка; відповідне розпорядження Кабміну Яценюк підписав 1 лютого 2015 р., - ред. )... Ніхто нам її не виплачував і не збирається виплачувати. Командири кажуть: ідіть до Яценюка, він вам обіцяв, нехай він вам і заплатить. Це думка всіх бійців, не тільки моя. Ось таке ставлення. І як з таким ставленням служити далі?! Але деякі отримували. Штурмовики, наприклад. Але є інші підрозділи. Але ми ж воювали там всі разом".

Але і це далеко не єдине, що розчаровує військовослужбовців.

"Ми розуміємо, що у нас в країні все не так просто: прийшов-отримав. А ще стара техніка, нову поки що налаштовують, поки формується стратегічний резерв. Але і на старих машинах можна воювати, якби тільки було забезпечення запчастинами, нормальне ставлення до цього забезпечення. Наприклад, приїхали до Краматорська, до штабу АТО, забирати самохідку. Там залишалося на дві години роботи. А там один полковник: "Мене не цікавить, забирайте". Затягує на буксир і відправляє в зону АТО. А цей полковник забезпечує життєдіяльність військ, які безпосередньо беруть участь у бойових діях. Так про що можна говорити?!".

Але бачать військовослужбовці і плюси. Як і більшість бійців, які пройшли бойові дії на Донбасі, особовий склад 90-го батальйону вдячний волонтерам - без них було б неможливо вижити в зоні АТО. Але до честі чиновників та волонтерського десанту Міністерства оборони бійці відзначають тут позитивну динаміку.

"За той рік, що ми провели в зоні АТО, можна сказати, що почалося більш планомірне забезпечення військ. Знову ж таки, забезпечили форменим одягом, а раніше, ще рік тому, ми й думати про це не могли. Є плюси. Є зміни у позитивний бік, але є й негатив. Його більше", - розповідає Андрій.

В Україні за 1,5 року було шість хвиль мобілізації. Сказати, що хоч одна з них була успішною, до кінця не можна. Офіційно в Генштабі все виглядає дуже пристойно: чекають чоловіків певних військових спеціальностей, обіцяють хорошу підготовку на полігонах. І все це на тлі 1 тис. грн бойових на добу. А на ділі – призовників буквально відловлювали на вулицях, а на полігонах іноді давали постріляти. А в зоні АТО ці "випадкові люди" спиваються, розстрілюють товаришів по службі і ходять "брататися" до Криму.

Але незважаючи на всілякі проблеми і перешкоди, Андрій бачить "світло в кінці тунелю" завдяки людям, які воюють з ним пліч-о-пліч: "Я пройшов Афганістан і навіть не міг подумати, що мені доведеться воювати ще й на своїй землі. І з ким?! Зі своїми друзями, які залишилися по той бік барикад. І чому складно воювати – одна школа. Звичайно, є й плюси. Наша розвідка ефективно працювала, і наші ДРГ теж ефективно працювали. Є й підтримка з того боку, є й партизанські загони, які допомагають нашим. Все буде добре".