Закони Донбасу. Лідери ЛНР і ДНР перейшли в ранг відморозків

Якщо якусь територію контролює то одне бандитське угрупування, то інше, вона приречена на хаос і колапс

В очах російської громадської думки захоплені бойовиками території Донбасу – це порятунок для росіян, але на практиці – це формування абсолютно божевільного і неефективного менеджменту, заснованого на незаконному використанні силових ресурсів.

В процесі боротьби за владу люди, які здійснюють керівництво у ДНР і ЛНР, остаточно перейшли в ранг відморозків. У цей список входять різного роду "Захарченки", "Мотороли", "Гіві" і "Плотніцькі", які після встановлення контролю над якоюсь територією першим ділом віджимають наявну там власність. В процесі "віджиму" власності вони, звичайно, займаються взаємною різаниною, такий бандитський переділ залишків активів, які існували в Донбасі.

Ніякої промисловості та виробництва там бути не може, оскільки економіка розвивається виключно в умовах стабільного режиму зі зрозумілими правилами гри. Якщо ж територію контролює то одне бандитське угрупування, то інше, серйозної економіки тут існувати не може за визначенням. Подібна територія приречена на хаос та колапс. Та ж донбаська сталева і вугільна промисловість де-факто не існує, оскільки постійно йде боротьба за контроль над нею.

Єдине, що досі діє в ДНР/ЛНР – це те, що працює на обслуговування населення. Люди в будь-якому випадку купують собі їжу. Відповідно, головний інтерес бандитського капіталізму полягає в тому, щоб віджати торгові точки, бензоколонки і універсами. Вони працюють у будь-якій економіці.

У всьому цьому процесі немає "царя гори", домінуючого бандита. Був би "цар гори" (концепція стаціонарного бандита), він допускав на свою територію ту або іншу економічну активність з метою збільшення прибутку, а також створював би ту чи іншу подобу закону. Людина, яка починає якийсь бізнес – чи то перукарня, магазин або заправка – повинен комусь платити: або державі, або  бандитові, який його "кришує". Решту він залишає собі, і тільки так це працює.

Якщо ж сьогодні приїхав і грабує один, а завтра – інший, то це ситуація кочового бандита. У подібній ситуації зберігати той чи іншої бізнес просто неможливо.

Виходячи з останніх непідтверджених повідомлень з ЛНР, глава самопроголошеної ЛНР Ігор Плотніцький за час свого перебування в Москві позбувся луганських магазинів. Якщо це правда, то пан Плотніцький просто зробив невдалу спробу стати стаціонарним бандитом. Серед його соратників є точно такі ж озброєні люди, охочі віджати власність. Він змушений з ними постійно вести силові розборки. Приміром, він розправлявся з Мозговим та іншими ідеологічними бійцями, які воювали за "великую русскую идею". Їх усунули з тієї простої причини, що за всіма цими суперечками - варварський і дикий економічний інтерес.

Якщо у Теслярської не вийшло стати стаціонарним бандитом, єдине, що йому залишається – це тікати в Росію з тим наваром, який він вже встиг сколотити.

Те, що зараз відбувається в Донбасі, дуже нагадує Хівінське ханство в період його розпаду. Раз на кілька років туди приходили кочівники, які завойовували, руйнували, грабували і намагалися осісти в цьому ханстві, але з часом зі степу приходили нові бандити і викидали колишніх завойовників. Ханство скоротилося до маленького міста Хіви, яке, зрештою, впало під наступом європеїзованої Росії.

Для Донбасу нинішня ситуація – це катастрофа, і бажання Путіна "перепихнути" його Україні цілком зрозуміле.