Співачка Брія Блессінг: Путін для мене - це ворог

Українська душа і американська усмішка. Брія Блессінг, яка прославилася на телевізійному шоу "Голос країни", називає себе українкою з американським паспортом.  

Вона народилася у Техасі. На початку 90-х, ще у підлітковому віці, переїхала разом із батьками-місіонерами до Львова.  Відтоді у неї дві батьківщини, які вона любить однаково сильно, але жити планує все ж таки в Україні.

Під час нещодавнього благодійного американського турне, Брія Блессінг взяла участь в українському фестивалі "Together for peace", що пройшов у столиці Каліфорнії Сакраменто. Всі зібрані під час гастролей в США гроші співачка спрямує на потреби бійців АТО і мирних мешканців, які постраждали від війни.

У Каліфорнії американська студія "Free voice" поговорила з артисткою про допомогу діаспори, про виконавців, які під час війни гастролюють по Росії, і про те, наскільки американці розуміють, що відбувається в Україні. "Обозреватель" публікує інтерв’ю в межах інформаційного співробітництва. 

Бріє, вітаю вас на американській землі. Що ви відчули, коли прилетіли до Америки і ступили на землю, де народилися?

Коли ми підлітали до Нью-Йорка, я подивилася на місто і зрозуміла, що Америка – це також мій дім. Україна, мабуть, – трошки більше, бо я хочу там жити. Але коли я побачила країну, де народилася, серці переповнили надзвичайні почуття.

"Я В РІВНІЙ МІРІ СЕБЕ ВІДЧУВАЮ УКРАЇНКОЮ І АМЕРИКАНКОЮ"

Сумуєте за Америкою?

Я сумую за людьми. За своїми дідусями, бабусями, друзями. Добре, що моя родина зі мною в Україні, там у мене багато друзів, це допомагає.

Ви себе більше вважаєте американкою чи українкою?

 Це складне питання. Певний час я себе відчувала більше американкою, потім  -  більше українкою. Зараз в рівній мірі відчуваю себе і українкою, і американкою. Але мені і не потрібно вибирати. Я можу бути американською українкою.

А у вас в репертуарі більше пісень англійською чи українською?

На даний момент, більше англійською. Бо я тільки десь рік тому почала писати пісні українською, англійською - пишу з дитинства, років з 6-7. Перші пісні були дуже простенькі. Пам’ятаю, я сильно мучила свою сестру – брала магнітофон і ми з нею робили вигляд, що ведемо ефір на радіостанціі, а я ще й співала свої пісні.

На першу ж пісню українською мовою мене надихнули наші військові. Я їздила на передову, спілкувалася з хлопцями.  І була просто переповнена емоціями, коли повернулася додому. У мене навіть було почуття провини, бо я не залишилася з ними – мені здавалося, що я їх кинула. Я почала грати на гітарі і за 15-20 хвилин народилася пісня "Ми - Україна". Вона для військових і для всіх, хто любить Україну.

Що вас найбільше вразило в зоні АТО?

Я пам’ятаю один момент. Я спілкувалася с фотографом і запитала у нього: коли йому можна буде поїхати додому. Він відповів, що вже давно міг би поїхати, але не їде, бо знає, що тут залишаються воювати його побратими. Я була вражена і зрозуміла, що там дуже багато таких хлопців. Вони самі вирішують залишатися там і воювати за своїх братів, за свою Україну.

"У ЛЮДЕЙ НА СХОДІ НАВІТЬ ХЛІБА ЗАРАЗ НЕМАЄ"

В одному з інтерв’ю перед американським турне, ви висловили сподівання, що на ваші концерти прийдуть не лише українці, а й американці – важливо їм розповісти, що відбувається в Україні…

Так, бо в Україні – війна. А, наприклад, мої друзі щось чули, що в Україні йде війна, але не розуміють всю ситуацію – що Україна бореться за свою свободу, що не Україна напала, а на нас напали і ми захищаємо свою землю. Адже всі люди мають право жити спокійно, мирно, вільно.

Як взагалі виникла ідея приїхати з благодійним туром до США і Канади?

Це не моя ідея. Це для мене такий шок: бути в США, де я народилася, але виступати як українка. Я дуже вдячна організаторам, які запросили мене на цей тур. Це була дуже класна ідея.

На ваш погляд, що потрібно зробити, або в Україні припинилася війна і настав мир?

Війна – це питання політичне, а я не взагалі не розбираюся в політиці. Для миру потрібно, щоб Україна повернулася до Бога і це моя найбільша молитва за Україну. Якщо ми будемо любити Бога – ми будемо любити людей. Це неподільна річ.

Як українська діаспора в Америці і Канаді може ефективно допомагати Україні?

 На концертах я познайомилася з багатьма молодими людьми українського походження. Вони вже навіть не знають  і не розуміють українську мову. Для мене це прикро. Чесно кажучи, мені важко це зрозуміти. Ми переїхали в Україну, вивчили українську мову, але свою мову теж не забули. Ми спілкуємося дома англійською. Якби у мене народилися діти, я би теж їх вчила англійської і української мови. Можна пишатися тим, що ви українці незалежно від того, чи ви самі народилися в Україні, чи ваші діти, і доносити до американців українську культуру.

Українці зараз дуже багато роблять, щоб підтримувати армію, людей, які живуть в зоні АТО – там така бідність зараз. У мешканців там зараз навіть хліба немає. Нічого немає. Діаспора може і фінансово допомагати: збирати гроші,  надсилати потрібні речі. Багато що можна робити.

Як ви ставитеся до свої колег, українських культурних діячів, які під час війни їздять на гастролі по Росії?

Я знаю, наскільки цінною для мене є свобода. Вірити в те, що я вірю. Думати так, як я думаю. Жити так, як я живу. Я вважаю, що дуже важливо, щоб інші люди теж мали таку можливість. Це їхнє рішення. Вони мають на це право. Хто ми такі, щоб сказати, що ви не можете виступати в Росії.

Запитаю вас як патріотку України. Як би ви продовжили фразу: "Путін для мене – це…"

Путін для мене – це ворог. Але в Біблії написано любити своїх ворогів. Тому у мене йде постійна боротьба.

Брія Блессінг виступає перед української діаспорою в Чікаго

"НАСПРАВДІ, ЖИТТЯ ПРЕКРАСНЕ"

Декілька питань про ваше особисте життя. За якого принца на білому конці ви збираєтеся заміж?

Принца я не хочу, бо я знаю, що я не принцеса.  І мені буде стидно перед ним, якщо він справжній принц (Сміється. – Авт.). Мені потрібна людина, яка просто щиро любить Бога і людей.  Я якраз сьогодні за сніданком розмовляла з колежанкою  і сказала,  що якраз би мені хтось з діаспори дуже б підійшов. Така людина зможе мене повністю зрозуміти, бо знає і американську, і українську культуру.

Ще не зустріли таку людину?

Ще ні, але хто знає…

Який день вашого життя ви згадуєте як найщасливіший?

Не знаю, чи це найщасливіший, він просто стався недавно. Коли я була в АТО, на передовій спілкувалася з хлопцями зі Львова, там, до речі, був і мій друг. Коли прийшов час прощатися, мене покликав до себе офіцер. Я підхожу і бачу, що переді мною вистроїлися хлопці. Я не розуміла, що відбувається до тих пір, поки офіцер не витяг медаль і не дав її мені. Це був такий вражаючий момент, коли твої герої тебе нагороджують за те, що ти вважаєш своїм обов’язком. Ще тиждень після того у мене було море емоцій через це.  У мене постійно з’являлися сльози на очах, коли я згадувала цей момент.

Коли ви останній раз плакали?

Вчора.  

За що ви любите життя?

За те, що насправді, життя прекрасне. В житті стільки болю, зла і негативу, але якщо ми зупиняємося і думаємо про всі наші благословення, то ми розуміємо, наскільки життя прекрасне.

АВТОР:

• Влад Скоць