Як в Європі популісти розігрують українську карту

400 000 голландців переконали проголосувати з приводу Угоди про асоціацію України з ЄС, про яку вони нічого не знають

Політичне життя в Нідерландах вже років п'ятнадцять знаходиться в стані кризи, але нещодавно ми досягли нового дна. Популістська група «стурбованих громадян» зібрала відчутну кількість підписів, щоб провести в березні 2016 року дорадчий референдум щодо Угоди про асоціацію України з ЄС. Парламент ратифікував цю угоду, але за результатами референдуму може бути змушений переглянути своє рішення. Він не зобов'язаний підкорятися, але дебати явно будуть гарячими, а політики-популісти отримають ще один привід рекламувати свої прості рішення складних проблем. Цього разу приводом стане Україна та її бажання приєднатися до європейської сім'ї.

Але чи дійсно темою голосування є Україна?

Насправді ні. Більшість голландських виборців знають про Україну дуже мало або взагалі нічого не знають – що вже казати про угоду, укладену ЄС і постмайданним урядом. Багато хто чув про зіткнення між протестуючими та владою в Києві, внаслідок яких «якісь люди» загинули. Але телевізор день за днем вивалює на них кошмарні зображення воєн, бомбардувань і вторгнень, і переважна більшість давно втратила надії що-небудь зрозуміти. Все, що вони знають – це те, що в глобалізованому світі ці загрози підступають все ближче. Питання, в яких їм ніколи не потрібно розбиратися, раптово виявилися ледь чи не на порозі, і тепер громадян просять висловити свою думку, навіть якщо ця думка базується на незнанні.

У цьому разі ідея референдуму прийшла від дивної комбінації праворадикальних політиків і соціалістів, які побоюються зростання впливу Європи. Соціалісти вважають Європу оплотом світового капіталізму, який перетворить усіх нас в коліщата у двигунах багатіїв. Їхнє гасло - «Влада – людям», і в їхньому розумінні «Брюссель» і «люди» - це протилежні поняття. Але праворадикальні популісти, які живляться страхами людей і розповідають їм, що глобалізація наближає Судний день, значно небезпечніші. У Франції ця група представлена Марін Ле Пен і її батьком. І, як би лідер Національного фронту не намагалася дистанціюватися від батька, з-під овечої шкури, як і раніше, визирає вовк. У Голландії персоніфікація праворадикалів – «Голландський Моцарт», депутат Герт Вілдерс, який здобув міжнародну популярність завдяки копиці світлого волосся й радикальним закликам покінчити з «ісламською загрозою» та «перешкодити наступу на іудейсько-християнські цінності».

Заяви Герта Вілдерса викликають серйозне занепокоєння, і не лише тому, що ці дискримінаційні зауваження ображають ті самі «іудейсько-християнські цінності», які він нібито захищає, але й тому, що голландські політики дозволили терпіти його заяви через побоювання втратити голоси. Ця тенденція почалася 2002 року, після вбивства радикала Піма Фортейна. Трагедія шокувала націю, але замість того, щоб засудити вбивство і продовжити не погоджуватися з його поглядами, майже всі кинулися навперейми доводити, що в кожній з їхніх партійних програм було «трошки від Фортейна». Результатом такого лукавства стало поглиблення недовіри до політичних партій, від якої країна так і не позбавилася. Коли два тижні тому Герт Вілдерс назвав парламент, членом якого він є сам, фальшивкою, спікер навіть не заперечив йому.

І ось без якого-небудь реального пояснення більше 400 000 голландців переконали проголосувати на референдумі щодо угоди з Україною. Чому? Не тому, що вони проти неї. Правду кажучи, їм начхати, і війна України за національну єдність і демократичну країну не в їхньому порядку денному. Вони поставили свої підписи, тому що бояться за свої мирні скромні життя, тому що вони вірять у маячню Герта Вілдерса та йому подібних, і тому що для них сирійські біженці, ісламський радикалізм і війна в Україні – явища одного гатунку.

Найприкрішим є те, що Нідерланди століттями були відомі, як безпечний притулок для політичних і релігійних біженців, і насправді не більше 10% нинішніх голландців мають виключно голландських предків. Решта – суміш різних рас, і саме ця суміш зробила країну настільки культурно багатою. Це, до речі, стосується й самого Вілдерса: його дружина – з Угорщини, яка в 1956 році втратила 350 000 громадян, котрі втекли від радянської окупації. Багато з них осіли в гостинних Нідерландах.

Чи вплине результат референдуму на становище України? Не думаю. Голландський уряд знайде спосіб обійти референдум, але для популістів це стане черговим доказом «недемократичної природи» держави, і неофашистська риторика лунатиме ще голосніше.

Проте, референдум не лише створює небезпечний прецедент, він ще й є доказом того, що цілі українського народу і все більшого числа європейців принципово відрізняються. Україна хоче посісти своє законне місце в європейській сім'ї, тоді як усе більше європейців беруть на озброєння фашистський принцип «свій народ понад усе». Глобалізація призвела до великих потрясінь, і, хоча багатьом подобається її результат – можливість їсти взимку свіжі фрукти з Кенії або Перу і лежати на таїландських пляжах замість пляжів Північного моря, вони, схоже, не хочуть визнавати того, що глобалізація передбачає, що й інші повинні отримати рівні права і переваги.

Сімдесят п'ять років комунізму призвели не тільки до найбільшої катастрофи в історії, створеної руками людини, але й до дивовижного невігластва у Східній Європі, де для більшості свого часу Європа закінчувалася і починався комунізм. Радикальна політика Кремля пробуджує в них відгомін звичного розколу на «своїх» і «чужих», і знадобиться немало часу, зусиль та інвестицій, щоб Україна опинилася на правильній стороні розлому.