Повернення Криму Україні нічого вже не змінить для Росії

Путіну блискуче вдалося зламати ту міжнародно-економічну споруду, яку починали будувати ще Брежнєв з Косигіним. І назад шляху немає.

Євросоюз все ще надмірно залежить від російських енергоносіїв. Будівництво енергетичного союзу йде недостатніми темпами. Країни блоку не виконують поставлені Єврокомісією цілі у сфері енергетики з належною швидкістю.

Це сказали не українські євроскептики і навіть на "вашингтонський обком". Це заявив заступник голови Європейської комісії Марош Шефчович, який є куратором ЄК у питаннях енергетики.

На думку Єврокомісії, для того щоб поставки палива були стабільними, доступними за ціною, ефективними і різноманітними, необхідно не менше трьох потужних постачальників для кожної країни. В той час як на ринках декотрих членів ЄС Росія все ще відіграє домінантну позицію.

Шефчович особливо наголосив на тому, що кілька європейських компаній у вересні домовилися з Газпромом про розширення газопроводу "Північний потік", що суперечить прагненню ЄС знизити залежність від російського газу. Спеціально для європейських компаній посадовець нагадав, що Єврокомісія вивчає план розширення Північного потоку на предмет його відповідності правилам ЄС. Що в перекладі на людську мову означає, що план цілком можуть заветувати, а охочі до співпраці з Росією залишаться в такому разі біля розбитого корита.

А от представник США у Брюсселі, заступник міністра енергетики США з викопного палива Крістофер Сміт доволі чітко окреслив, куди саме може рухатись ЄС в плані ослаблення залежності від російських енергоносіїв.

"Різноманітність поставок для всіх наших союзників, всіх ваших торгових партнерів вкрай важлива. Цьому сприяють зріджений природний газ, газ з Азербайджану, підвищення поставок трубопровідного газу з Північної Африки", - заявив американський посадовець.

І суть цієї заяви – у незворотності змін, які відбуваються на європейському енергетичному ландшафті. Затіявши авантюри із Кримом та Донбасом у Кремлі, вочевидь, думали, що досить буде тільки трохи сповільнити й ослабити одну із них – і все повернеться до колишнього стану речей. Чого, схоже, не трапиться більше ніколи.

Просто тому, що збудувавши газопроводи з Азербайджану (куди, цілком ймовірно, піде й середньоазійський газ), і термінали для прийому зрідженого газу з моря, європейські країни використовуватимуть цю інфраструктуру не залежно від того, якою буде поведінка Росії.

Навіть якщо через два-три роки Путін віддасть Крим, і припинить будь-яку допомогу Новоросії, згорнувши проект і пересадивши його організаторів та учасників – це не змінить рівно нічого. Ніхто не покине нові газопроводи та термінали – хіба б Росія запропонувала істотно нижчу ціну, ніж усі решту на ринку.

Але якщо в Європу піде прямим ходом газ із Азербайджану та Середньої Азії – Росія не зможе скинути ціну, радше навпаки, буде вимушена її підняти. Бо те, що зараз продається європейцям під видом "російського газу" – це суміш видобутого в Росії і, приміром, в Туркменії. При тому російська складова є дорогою, а туркменська – істотно дешевшою, що дозволяє тримати сумарну ціну відносно невисокою. Якщо ж туркменський газ знайде дорогу в ЄС – хай і через Азербайджан – конкурувати з ним Росія не зможе ніяк.

У такий спосіб, Путіну блискуче вдалося зламати ту міжнародно-економічну споруду, яку починали будувати іще Брежнєв з Косигіним, підписавши легендарну угоду "газ-труби". Ну і по дорозі довести, що в ЄС довіряють сучасній Росії менше, ніж довіряли у ФРН Радянському Союзу в 1970 році.

В будь-якому разі, приємно, що навіть відносно довірливі європейці вже чітко зрозуміли, з ким саме вони мають до справи.