Домашня ковбаса

Домашня ковбаса

Мало в кого з людей при згадці про домашню ковбасу: про її смак, аромат, та вид не починає текти слинка і буркотіти в животі від бажання її попоїсти.

І це я скажу - правильна реакція організму. Бо оті ковбаси, що роблять на м'ясокомбінатах не те що страшно і шкідливо їсти, а й розстрілювати за такі продукти треба їх виробників - зроблені з хто зна чого, суцільна хімія, ароматизатори та барвники.

Єдиний мінус домашньої ковбаси - це її ціна. Але то якщо купувати, а якщо зробити самому - то можна отримати кілька метрів ковбаси геть дешево. І не треба розказувати, що це складно - елементарно, Ватсон, як сказав би Шерлок Холмс.

Ну що, готуємо?:)

Для виробництва ковбаси нам насамперед треба мати насадку на м'ясорубку. Продається вона в магазині, або на базарі серед різних залізяк. Вартість близько 40 грн., але ж це довготривала інвестиція.

Коли ми купили насадку, йдемо на базар. Або в Критий ринок, або на Фермерський. Там купуємо кіла два почеревини, чи фартуха як ще звуть цю частину свині. Купуємо там же серед м'яса 4 метра готових почищених кишок (вартість по 5 грн за метр = 20 грн.), купуємо голівку часнику, чорного перцю, лаврового листочка. І біжимо до дому готувати нашу ковбасу і по дорозі відбиваємося сумкою від собак.

Прийшли до дому, переодяглися, помили руки. Нарізаємо почеревину невеличкими шматочками, солимо - приблизно 1,5 столових ложок солі на два кілограма фаршу (не досолюйте його, бо як ковбаса спечеться - об'єм зменшиться і тоді буде нормальне на сіль), перчимо, додаємо перемеленого лаврового листа і зубчиків 5 роздавленого часнику. (Я ще додаю до фаршу зерен коріандру, гірчиці та з пів чайної ложки меленого мускатного горіху), Вливаємо десь грам 150 води і вимішуємо фарш доки він не вбере воду.

Начиняємо наші ковбаси.
На насадку натягуємо кишку, до м'ясорубки вкидаємо фарш і крутимо ручку доки фарш не покажеться з насадки. Повітря вийшло - зав'язуємо цупкою ниткою кишку і повільно крутимо ручку.Треба фарш підкидати постійно, щоб не було пухирців повітря. Кишку наповнюємо десь на 85 відсотків, не занадто туго, щоб при випічці не лопнула ковбаса. Зав'язуємо інший край - ковбаса готова.

Рекомендують їй кілька годин постояти, щоб рівномірно просоліла, але я печу відразу. :)
Викладаю ковбасу в деко змащене олією, накриваю фольгою і на годину в духовку при 175-180 градусах. Тоді знімаю фольгу, зливаю воду що утворилася і вже печу до рум'яного кольору.
Доки ковбаса остигає - берете в руки шумовку і відбиваєтеся від рідних. Коли остигла - насипаєте їсти і сідаєте за стіл, що під хатою. І їсти і соловейка слухати чи ворону - романтика. І от ви з сім'єю сіли за стіл та налили чарочку, відрізали окраєць хліба, насипали борщу і тільки зібралися ту чорочку випити, коли чуєте з-за тину: - Ахи-ахи!! - Кого там чорти носять? - Та це я куме. Добрий вечір. - І вам доброго вечора. - А що ви робите? - Та вечеряти зібрався. - А що то у вас таке рум'яне та ароматне? - Ковбаса. - А що то таке червоне? - Та борщ. - А що то таке чисте, як сльоза? - Та горілочка. - А добре б було, куме, та ото з друзями щоб поділитися? - Ой не кажіть, куме, б добре б.. Та немає в мене на жаль друзів. (пускаєте сльозу) Кум, як і ви, знає цього анекдота і ви разом смієтеся, та запрошуєте і кума до столу, а кум саме йшли з рибалки. То вони вам після ковбаси та чарочки відсипають з пів садка карасів та линів і вам назавтра буде ще й рибка. От і казочці кінець, а хто слухав - молодець.
Всім смачного.:)
Для вас старався: Володимир Іванченко