На гребені війни. Як Путін маніпулює надзвичайними ситуаціями, - російський журналіст

Максим Працелюбів: До паризьких терактів перспективи Путіна на Близькому сході не були райдужними

Президент РФ повертається на світову арену в той момент, коли Захід перебуває в стані підвищеної тривоги

«Після паризьких терактів для Володимира Путіна багато чого змінилося. Враховуючи вчинені нещодавно спільні французько-російські авіаудари по позиціях ІДІЛ, Росія де-факто стає союзником Заходу. Схоже, що Путін-вигнанець отримав свою спокуту», - пише у колонці для New York Times російський журналіст Максим Трудолюбов.

Лише за тиждень до цього французький президент Франсуа Олланд заявив, що російський лідер «не є нашим союзником в Сирії», і попередив – хоч і побічно – що панові Путіну варто утриматися від підтримки кривавого режиму Башара Асада. У серпні Франція скасувала постачання в Росію двох вертольотоносців типу «Містраль», продавши їх Єгипту. Але зараз ситуація докорінно змінилася, зазначає автор. Цього тижня французький президент планує відправитися з візитом у Москву і Вашингтон, щоб посприяти розвитку російсько-американського співробітництва у викоріненні Ісламської держави.

Путін – майстер маніпулювання надзвичайними ситуаціями, реальними і надуманими, що дозволяє йому домагатися своїх цілей. «Подивіться, як він консолідував владу, вміло зруйнувавши основу критики в свою сторону всередині країни, а також використовував загрозу екстремізму для чергового витка централізації російської політичної системи» - підкреслює колумніст. За фактом він використовує свою політику надзвичайних ситуацій для підтримки в країні практично безперервного стану тривоги.

До паризьких терактів, зазначає Трудолюбов, перспективи Путіна на Близькому сході не були райдужними. 31 жовтня в небі над Синайським півостровом зазнав аварії російський пасажирський лайнер. Здавалося, що російський президент веде свою країну в смертельну трясовину, і розплачуватися за його авантюри доводиться невинним співвітчизникам. Але після паризьких атак він визнав, що в літак була підкладена бомба. «Ми будемо шукати їх скрізь, де б вони не ховалися, - додав Путін. - Ми їх знайдемо в будь-якій точці планети і покараємо». Поки він говорив, російські ракети були запущені по центру Ісламської держави - місту Ракка.

Хто давно спостерігає за Путіним, пише автор, той міг провести прямі аналогії між цим поданням російського президента і початком війни проти чеченських сепаратистів у вересні 1999 року. Тоді прем'єр-міністр Путін пообіцяв: «Ми будемо переслідувати терористів скрізь... Якщо в туалеті зловимо, ми і в сортирі їх замочимо».

Та війна зробила Путіна лідером. Його мета в Чечні і зараз в Сирії полягає в тому, щоб приручити неспокійний регіон, віддавши владу в руки вірним воєначальникам, і не важливо, наскільки вони жорстокі. Головне, щоб вони знищили всіх джихадистів, сепаратистів і суперників, встановивши в регіоні стабільність.

«Путін прийшов до влади 16 років тому на хвилі кризи всередині країни, а сьогодні він повертається на світову арену в момент, коли Франція і її західні союзники перебувають у стані підвищеної тривоги», - підсумовує журналіст. Враховуючи той факт, що Москва зробила велику ставку на близькосхідний конфлікт, ніякі важливі рішення з питання відповіді Заходу на дії ІДІЛ без участі Кремля неможливі. Сполучені Штати також повинні взяти до уваги факт франко-російського співробітництва.

Тим часом, кримська криза давно затихла, і Україна швидко йде з центру уваги світового співтовариства. Коли українське питання знову стане перед російськими і західними дипломатами, Кремль, безумовно, буде тиснути на тему співпраці Росії в Сирії, щоб Захід зробив поступки по Україні.