Російський MH-17. Катастрофа в Єгипті сплутала Кремлю карти в Росії

Катастрофа Ейрбаса може стати для росіян власним MH-17

Путіну доведеться нести відповідальність за загибель двох сотень мирних петербуржців у сирійській громадянській війні

Дві основні версії падіння лайнера, розглянуті зараз фахівцями, – це технічна несправність і диверсія. На користь обох є свої докази, які, щоправда, поки не можна назвати стовідсотково переконливими. При цьому катастрофу зараз коментують не тільки фахівці та люди, які безпосередньо працювали з загиблим рейсом, але і політики, у яких є власний порядок денний, який не обов'язково збігається з завданням по з'ясуванню істини.

Літак почав падати під час статистично найбезпечнішої стадії польоту: після набору висоти і вмикання автопілоту. Непередбачувані авіапригоди на цьому етапі польоту дуже рідкісні, оскільки літак не зазнає суттєвих навантажень, як при злеті та посадці, не здійснює маневрів і різко не змінює висоту і курс. Навіть у разі розгерметизації салону або відмови важливого вузла у пілотів на цьому етапі польоту є хоча б кілька секунд, щоб повідомити на землю про несправності. Однак у цьому разі зв'язок обірвався миттєво, а літак з висоти 10 тисяч метрів впав на землю за лічені секунди, тобто не планував, а каменем впав униз. Уламки лайнера були розкидані на дуже великій площі, що свідчить на користь його руйнування в повітрі. Якщо «Ейрбас» впав цілком, то розліт уламків був порівняно б невеликим.

Ця обставина породила версію «зовнішнього впливу» на літак, негайно озвучену представниками авіакомпанії Metrojet. За даними перевізника, літак був у задовільному технічному стані, претензій до кваліфікації його екіпажу не було. У «зовнішньому впливі» на лайнер одразу ж зізналися бойовики Ісламської держави, що діють на Синайському півострові – місці вильоту лайнера. На своїх сторінках у соціальних мережах вони розмістили низькоякісне відео палаючого літака, оголосивши, що його знищення – «помста» за російські бомбардування Сирії.

Відео, однак, більшістю експертів було визнано підробленим. Проти версії про те, що лайнер був збитий, свідчить також відсутність у синайських бойовиків озброєнь, здатних «дістати» лайнер на висоті 10 тисяч метрів. Крім того, тут же з'явилися напівофіційні дані про те, що літаки Metrojet перебували в жалюгідному технічному стані. Російська газета МК опублікувала інтерв'ю з дівчиною, яка представилася колишньою стюардесою Metrojet. Не розкриваючи свого прізвища, вона розповіла, що у літака була довга історія несправностей, включаючи епізод виходу з ладу гідравліки. За її словами, авіакомпанія взагалі переживала не кращі часи, її співробітникам кілька місяців навіть не виплачували зарплату.

В авіакомпанії, правда, заявили, що фінансові труднощі не заважали утримувати літаки в повному порядку. У квітні-травні поточного року лайнер проходив стандартний техогляд в Ірландії, і місцеві фахівці визнали його стан таким, що відповідає технічним вимогам.

Однак припущення анонімної стюардеси про можливу поломку знайшло несподіване підтвердження з боку президента Єгипту Абдель Фаттаха ас-Сісі. Він непрямо став на бік версії про несправність, оголосивши, що всі, хто пов'язують загибель лайнера з діями терористів, «працюють на антиєгипетську пропаганду». Настільки категорична заява президента, зроблена ще до закінчення слідства, цілком зрозуміла: на півдні Синайського півострова розташовані численні курорти, які можуть зазнати істотних фінансових втрат у тому разі, якщо туристи вважатимуть цей напрямок небезпечним. У цьому сенсі випадкова технічна несправність набагато менш небезпечна для курортів, ніж передбачуваний успіх терористів, що затягнули в могилу 224 туриста.

Американці, які пильно стежать за діяльністю бойовиків на Синайському півострові, своєю чергою, поки що оперують обтічними формулюваннями. Джеймс Клаппер, керівник Національної розвідки, заявив, що «прямих доказів» причетності терористів до падіння лайнера немає, однак одразу й «не виключив можливості їхньої участі. На всякий випадок США порадили своїм громадянам не з'являтися на Синаї і вивезли звідти всіх американських дипломатів. Декілька авіакомпаній від гріха подалі заборонили своїм пілотам літати над півостровом.

До речі, поки у США найбільше фактичної інформації про подію. Розвідувальний супутник, оснащений інфрачервоними камерами, зафіксував у момент підльоту лайнера до району катастрофи якийсь «тепловий спалах». Важливо: він стався в повітрі, а не на землі. Крім того, аудіозапис «чорного ящика» зафіксував «нехарактерний для нормального польоту звук», що пролунав відразу перед відключенням систем лайнерів. Загалом, все виглядало і звучало як вибух.

Важливо ще й те, що американці повністю виключили версію знищення лайнера ракетою «земля-повітря». Той самий супутник неминуче виявив би тепловий слід від такої ракети, проте цього не сталося.

Бойовики, які взяли на себе відповідальність за знищення лайнера, пізніше виступили з роз'ясненням: вони ніколи не заявляли, що збили його, а лише повідомили, що домоглися його краху – без зазначення способу дій. Простіше кажучи, вони стверджують, що вибух стався не зовні, а всередині літака. Мова, мабуть, йде або про терориста-самогубця, або про встановлення вибухового пристрою в лайнері ще до його вильоту.

В цілому на нинішній момент немає ніяких даних, що виключають можливість саме такого розвитку подій. Навіть відео з палаючим літаком, який розвалюється, у цьому сенсі видається не таким уже й неймовірним.

Отже, на стороні версії про технічну несправність – анонімна стюардеса і єгипетський президент, якому треба будь-якою ціною рятувати свою туріндустрію. На користь теракту свідчать об'єктивні показники, оператор літака і навіть ймовірні терористи. Подібний розвиток подій вкрай небезпечний не тільки для єгиптян з їхніми курортами (хто полетить в Єгипет, якщо там в аеропортах у літаки бомби підкидають?), але і для російської влади.

Справа в тому, що весь сирійський наратив Кремля про «переможну і далеку війну без жертв» виявляється моментально перекресленим. Війна відразу ж переміщається з Алеппо до Санкт-Петербурга, а втрати серед мирного населення вже перевищили 200 осіб.

Так, росіянам абсолютно начхати на війну і бомбардування десь далеко. Багатьом це навіть цікаво. Але немає гарантії, що вони погодяться сотнями вмирати заради звільнення якого-небудь Аль-Барфума від «Ахрар аш-Шама». Для влади дуже важливо, щоб у голові простого росіянина, який полюбляє погріти пузо в Туреччині, Єгипті чи Тунісі, не народилася крамольна думка, типу: «Заради щастя і процвітання сирійських голодранців Путін відправив під ніж дві сотні жителів Петербурга». Сирійська війна з самого початку для росіян була чимось зовсім незрозумілим. І якщо з'ясується, що ціна за неї – ризик замість курорту потрапити в список загиблих, ставлення до путінської авантюри може змінитися докорінно.

В якомусь сенсі, для Кремля падіння російського «Ейрбаса» в Єгипті подібне катастрофі малазійського «Боїнга» в Донбасі: непередбачувана подія, що повністю змінює сприйняття успішної, начебто, війни. Причому в загибелі обох літаків опосередковано винен Путін. Але якщо у випадку MH-17 йшлося про іноземців (неприємно, але, загалом, плювати), то тут – про своїх, про росіян. Це вже набагато серйозніше, оскільки наріжний постулат внутрішньої політики РФ звучить так: «Путін помилок не робить». Варто йому надломитися, захитається і покриється тріщинами весь міф про його непогрішність і легітимність.

Наскільки велика стурбованість Кремля, зрозуміло з дій його мешканців. Сам Путін кілька днів ніяк не коментував авіакатастрофу, побоюючись взагалі з'являтися на людях. Лише на нараді з міністром транспорту він скоромовкою висловив співчуття і пообіцяв допомогти близьким загиблих. Після катастрофи «Боїнга» він точно так само кілька днів не виходив до преси, переварюючи подію.

Ще цікавіше повів себе Дмитро Пєсков – прес-секретар президента. 3 листопада він офіційно попросив не пов'язувати падіння російського літака з операцією в Сирії: «Це абсолютно різні виміри, абсолютно різні питання». Проте його репутація патологічного брехуна викликала прямо протилежний ефект.

Росіяни все-таки пов'язали вибух літака і обіцянку ІД помститися за Сирію. Зрозумівши, що до чого, вони кинулися масово відмовлятися від путівок в Єгипет та інші мусульманські країни, а найобережніші – взагалі від будь-яких польотів. Виступ Пєскова нікого не заспокоїв, швидше навпаки: стало ясно, що в Кремлі версію причетності ІД розглядають цілком серйозно.

Зрозуміло, як і у випадку з малайзійським «Боїнгом», всі сили державної пропаганди зараз будуть кинуті на те, щоб переконати народ у чому завгодно, крім правди. Зробити це буде порівняно просто, оскільки розслідування буде провадити влада Єгипту і РФ, яким саме ця версія найбільш вигідна. У разі необхідності вони і докази підроблять – вже не вперше.

Але й тут є проблема. Навіть якщо зараз Путіну і його телебаченню вдасться запевнити росіян в непричетності Ісламської держави до катастрофи, то другий аналогічний теракт проти росіян прямо вдарить по рейтингу довіри до президента. А сумніватися у спробах ісламістів «відтягнутися» на російських туристах не доводиться, зараз вони будуть особливо активно працювати в цьому напрямку. У такій ситуації виправдатися, зваливши все на «стрілочника», буде вже майже неможливо.