"Гібридна війна" України проти Росії. Путін "попадає" на 50 млрд

Відговорив Володимир Путін, відписались газети і відпрацювали телеканали. Перша нитка енергомосту до Криму запрацювала.

Щось з російської енергосистеми потекло в енергосистему кримську. Що саме, в якій кількості і куди – ніхто до ладу не знає, бо по обидві сторони Керченської протоки – що в Криму, що на Кубані, інфраструктура до нових реалій не готова. На Кубані жаліються на брак генеруючих потужностей, а ТЕС у Тамані потужністю близько 600 МВт, яка має "перекрити" більшість потреб Криму, щойно планують будувати. Не кажучи про те, що коли (якщо) цю ТЕС збудують, від неї теж доведеться прокладати лінію до "енергомосту". Втім, рано чи пізно, задешево чи за дорого, але російські енергетики з цим впораються.

Якими є підсумки української енергоблоками для Росії?

З точки зору економіки, кримська електрика вийде для Росії золотою. Бо тільки енергоміст з чотирьох ниток – і тільки за попередніми підрахунками – має коштувати 13,5 мільярдів рублів. Зважаючи на потребу доводити до пуття інфраструктуру і будувати ТЕС – виходить щось біля 50 мільярдів рублів (власне, з бюджету і мають виділити 49 мільярдів на енергетику "Криму і Кубані" – де першому дістанеться електрика, а другій – смердючі труби ТЕС). Зважаючи на специфіку реалізації крупних проектів в Росії, суму, не виключено, доведеться подвоїти. Хоча і при теперішньому її розмірі вийде щось біля 25 тисяч на кожного кримчанина. Відновлення імперії – справа недешева.

Окрім того, в процесі будівництва енергомосту, велика держава з ракетами, бомбардувальниками і геостратегічними інтересами не змогла сама зробити сто кілометрів кабелю, і довго не могла його навіть придбати (саме через оті самі інтереси, які призвели до санкцій) – і врешті-решт зуміла вмовити Китай на поставку. Переповнена гордістю за героїчне звершення, цього факту російська публіка якось особливо не відрефлексувала.

Втім, не слід концентруватись на негативі. В процесі подолання української енергоблокади, мешканці РФ та окупованого Криму – принаймні, найсвідоміша їх частина – ще раз змогли відчути, наскільки ворожими до них є українці, і наскільки добре дбає про них їхній національний лідер. Як, не жаліючи часу і сил, готовий він перед телекамерами розповідати про великі звершення, запускати нові енергомости, і переконувати ворогів, що вони "не пройдуть". Тому, втративши у мільярдах, російський президент, ймовірно, знову набрав у відсотках. Скоротивши ще на відсоток-другий аудиторію опозиціонерів та просто своїх недоброзичливців у Росії.

Хоча в своєму намаганні забезпечити подачу електрики до Криму Володимир Путін, безумовно, абсолютно щирий. Населення, якщо залишити його без телебачення на довгий час, може заразитися недоречними – чи навіть небезпечними ідеями, які кривими стежками чуток і пліток потраплятимуть в довірливі вуха. А там і до падіння рейтингу – хай і на обмеженій території – недалеко.

Якими є результати енергоблокади для України?

Тут теж все неоднозначно. З одного боку, ми втратили покупця і споживача – що, мабуть, погано. Наша "гібридна енергоблокада" зіграла ту саму роль, що й російські погрози залишити Європу чи Туреччину без газу. Покупець втік. І при теперішній політичній ситуації навряд чи повернеться.

З іншого боку, a la guerre comme a la guerre. Зазнавши певних втрат, ми нанесли далеко більші фінансові збитки противнику – тому все, що відбулося, можна вважати перемогою.

Щоправда, є один момент, який трохи заважає святкувати. Бо якби ми назавжди відмовлялись від Криму – то це була б одна історія. Але оскільки Україна сподівається "якось і колись" півострів повернути, то логічно припустити, що через якийсь час нам доведеться "пере підключати" півострів до української енергосистеми.

А впевненості в тому, що неробоча лінія електропередач простоїть достатньо довго – а потім зможе знову запуститись, немає ніякої. На кримській території лінії, скоріше за все, пустять на облаштування нової конфігурації енергетичної інфраструктури, "заточеної" під отримання електрики з енергомосту. На українській стороні ЛЕП доведеться охороняти – в іншому разі, їх просто демонтують мисливці за металом.

В будь-якому разі, енергоблокада стала чи не першою спробою адекватної української "гібридної відповіді" на російські дії. І хай ця спроба неідеальна – її щасливе і безкровне завершення передбачає, що подальші будуть ефективнішими.