Курортний роман із Кримом погубить Путіна, а Росія після нього буде довго хворіти

Чому Путін займається Кримом особисто? Невже більше нікому під покривом ночі запускати енергоміст і відсвічувати своїм обличчям поруч із сумнівним лідером Криму, більш відомим під кличкою «Гоблін»?

Світлий лик президента виділявся на тлі темного розподільного щита і затягнутого темрявою «російського» Криму. Всі учасники розуміли високий сенс цього заходу, його значимість і необхідність. Все це було зроблено для слухняних телеглядачів - головних споживачів пропаганди Кремля. Другу нитку енергомосту з Краснодарського краю Путін запускав вже в режимі відеоконференції.

Існує думка, що злочинець завжди повертається на місце злочину. Тут була реалізована його мета, і він психологічно прив'язує себе до цього місця. Таким чином Крим все ж таки став сакральним місцем для Путіна, його особистою точкою неповернення.

Є в Криму дивовижне і без перебільшення містичне місце. У місті Керчі, історія якого налічує 26 століть, є Царський курган - пам'ятник погребальної архітектури IV століття до н.е., усипальниця одного з членів династії Спартокідів, що правила Боспорським царством.

Архітектурно-філософська концепція цієї пам'ятки архітектури така, що коли ти повертаєшся до виходу, то помічаєш, що протяжність коридору (дромосу) довша, ніж здавалося при вході. «Вхід - рубль, вихід - два».

Рубль за вхід заплачений. Спочатку Путін просто шантажував Україну «Газпромом», засовував Януковичу, який танцював під російську дудку, мільярди в сороміцькі місця з Фонду національного добробуту. А потім зробив фатальну помилку - анексував Крим, провівши там спринтерський референдум під дулами автоматів.

Путін стоїть у вузькому коридорі і фактично доторкнувся до плити вічності, але якщо озирнутися назад, то, використовуючи ємну мову вулиці, що виховала російського президента, «здати назад» вже немає ніякої можливості.

Обдурити своїх довірливих громадян можна, але неможливо обдурити весь світ, тому Росія з реактивною швидкістю множить своїх ворогів, змінюючи напрями атак своєї фабрики ненависті, отримуючи все нові удари в спину, яка незабаром ризикує перетворитися на криваве місиво.

Курортний роман із Кримом погубить Путіна, а Росія після нього буде довго хворіти, і ця хвороба призведе до краху. Одинадцята велика прес-конференція це підтвердила. Ніяких натяків на модернізацію і тверезу оцінку ситуації. Президент РФ, як заїжджена пластинка, говорить про боротьбу з тероризмом, про об'єднання зусиль із державами-партнерами...

Немає ніякого партнерства! Є збуджена телевізором країна, обкладена санкціями по самі «Іскандери», що застрягла у своєму трагічному минулому і не менш трагічному сьогоденні.

Путін схожий на свинцеве рятувальне коло, за яке мертво вчепилися телеглядачі РФ. Величезна країна, яка не отримала щеплення від тоталітаризму, відвалилася від цивілізації і пристрасно зажадала бути обдуреною.

Напад на Україну виправдовувався «відновленням історичної справедливості, захистом російськомовного населення, загрозою базам, наближенням НАТО до кордонів Росії».

Сяюча медаль «за взяття Криму», розпушені георгіївські стрічки, пафосні промови, нескінченна гордість чиновників і артистів від потрапляння у санкційні списки... Все це в минулому, як і гарна ціна на нафту.

Сьогодні це російське населення, що стрімко убожіє, свіжі могили безіменних солдатів, забиті вікна в Європу і стіна, що дуже схожа на стіну Царського кургану.

Можна безкінечно мітити територію, голосно заявляти про свою присутність на півострові, по-батьківськи розв'язувати проблеми жителів. Це не змінить найголовнішого - Крим вкрадений, і його, рано чи пізно, доведеться повертати. Ще доведеться відповісти за репресії кримськотатарського і проукраїнського населення, за «гоблінізацію», за привласнення чужого майна.

Запальні танки рожевощоких козаків, виступи балалаєчників-віртуозів, ложкарів і дударів стану речей не змінять.

Путін і не помітив, як опинився перед входом у склеп і швидко пройшов свій шлях, упершись у цю саму стіну. Закодоване послання стародавніх греків каже, що шлях у потойбічний світ близький, людина його проходить сама, добровільно. А ось вихід звідти неможливий. І з вічністю сперечатися не слід. Навіть Путіну...

Валерій Фуйор